The Caucasus Region in the System of National Resistance to the Colonial Policy of the Russian Empire in the First Half of the 19th century
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
This article presents a comprehensive analysis of the processes of national resistance by the peoples of the Caucasus region to the colonial policies of the Russian Empire during the first half of the 19thcentury. The primary objective of the study is to identify the political, military, and socio-cultural dynamics of anti-imperial movements in the Caucasus, with particular emphasis on their forms, stages, and ideological foundations. The author seeks to explore not only the specific manifestations of resistance, but also the broader context of colonial confrontation in which the national identity of the Caucasian peoples was shaped.The methodological framework of the study combines historical-comparative analysis, elements of the philosophy of colonialism, content analysis of sources (including memoirs and locally produced narratives), and an interdisciplinary approach that incorporates insights from political science. This approach allows for the reconstruction not only of historical events, but also of the mentalities of the resistance participants and their perception of the conflict with imperialpower.The author reveals the complex socio-political and religious structure of the region, which significantly influenced the character and forms of resistance. Special attention is given to the role of Islam, which, under external pressure, transformed into a powerful ideological platform for anti-colonial struggle. The article emphasizes the figure of Imam Shamil as a symbol of the unification of the North Caucasus mountain peoples around the ideas of jihad and the Sharia-based order as an alternative to imperial domination.The scholarly novelty of the article lies in its rethinking of traditional approaches to the study of the Caucasian War and the associated resistance movements. Unlike conventional Russian imperial narratives, the article focuses on the agency of the Caucasian peoples and their struggle to preserve political autonomy, religious traditions, and cultural identity. Particular attention is devoted to the phenomenon of Shamil’s Imamate as a form of quasi-state entity that opposed Russian expansion, and to the ideological role of Islam as a resource of resistance. The article also examines the military-administrative measures employed by the Russian Empire to gradually incorporate the Caucasus into the imperial structure. These included the construction of fortified lines, armed suppression of uprisings, deportations, land confiscations, and the dismantling of traditional systems of self-governance. The study traces how, at various stages of the 19thcentury, Russian imperial strategies evolved from military confrontation to attempts at “pacification” and administrative control.The conclusion substantiates that the resistance of the Caucasian peoples was not merely a reactive phenomenon, but one grounded in profound national and civilizational motives. The author argues that the Russian Empire’s colonial policy in the Caucasus constituted not only territorial expansion, but also a systematic attempt at cultural assimilation, which was met with a multifaceted and prolonged response from the local population. Thus, the struggle in the Caucasus during the first half of the 19th century is interpreted as part of a broader global process of national self-determination among subjugated peoples in the age of imperialism.
Стаття присвячена комплексному аналізу процесів національного спротиву народів Кавказького регіону колоніальній політиці Російської імперії у першій половині 19ст. Метою дослідження є виявлення особливостей політичної, військової та соціокультурної динаміки антиімперських рухів на Кавказі, зокрема їх форм, етапів та ідеологічного наповнення. Автор прагне розкрити не лише конкретні прояви опору, а й ширший контекст колоніального протистояння, в якому формувалася національна ідентичність кавказьких народів.Методологічною основою дослідження є поєднання історико-порівняльного аналізу, елементів історіософії колоніалізму, контент-аналізу джерел (зокрема мемуаристики та наративів місцевого походження) та міждисциплінарного підходу з використанням досягнень політичної науки. Такий підхід дозволяє реконструювати не лише події, але й ментальність учасників спротиву, їхнє бачення конфлікту з імперською владою Автор розкриває складну соціально-політичну й релігійну структуру регіону, що істотно впливала на характер і форми спротиву. Досліджується роль ісламського фактору, який в умовах зовнішнього тиску трансформувався у потужну ідеологічну платформу антиколоніальної боротьби. Особливо акцентується увага на постаті імама Шаміля як символу об’єднання гірських народів Північного Кавказу довкола ідей джихаду та шеріатського устрою як альтернативи імперському пануванню.Наукова новизна статті полягає у переосмисленні традиційних підходів до вивчення Кавказької війни та пов’язаних з нею рухів спротиву. На відміну від усталених російських імперських наративів, у статті акцент зроблено на суб’єктності кавказьких народів, їх боротьбі за збереження політичної автономії, релігійної та культурної самобутності. Особливу увагу приділено феномену імамату Шаміля як формі квазідержавного утворення, що протистояло російській експансії, а також ролі ісламу як ідеологічного ресурсу спротиву.У центрі уваги перебувають також військово-адміністративні заходи Російської імперії, спрямовані на поступову інкорпорацію Кавказу до складу імперії, включно з будівництвом укріплених ліній, збройним придушенням повстань, депортаціями, конфіскацією земель і підривом традиційної системи самоуправління. Розглянуто, як на різних етапах 19ст. змінювалися підходи Російської імперії– від військової конфронтації до спроб «умиротворення» та адміністративного контролю. У висновках обґрунтовано, що опір кавказьких народів не був суто реактивним явищем, а мав глибоке національне та цивілізаційне підґрунтя. Автор стверджує, що колоніальна політика Російської імперії на Кавказі була не лише експансією територіальною, а й системною спробою культурної асиміляції, яка натрапила на багаторівневу та тривалу відповідь з боку місцевого населення. Таким чином, боротьба на Кавказі у першій половині19ст. постає як частина ширшого глобального процесу національного самовизначення поневолених народів у добу імперіалізму.
Стаття присвячена комплексному аналізу процесів національного спротиву народів Кавказького регіону колоніальній політиці Російської імперії у першій половині 19ст. Метою дослідження є виявлення особливостей політичної, військової та соціокультурної динаміки антиімперських рухів на Кавказі, зокрема їх форм, етапів та ідеологічного наповнення. Автор прагне розкрити не лише конкретні прояви опору, а й ширший контекст колоніального протистояння, в якому формувалася національна ідентичність кавказьких народів.Методологічною основою дослідження є поєднання історико-порівняльного аналізу, елементів історіософії колоніалізму, контент-аналізу джерел (зокрема мемуаристики та наративів місцевого походження) та міждисциплінарного підходу з використанням досягнень політичної науки. Такий підхід дозволяє реконструювати не лише події, але й ментальність учасників спротиву, їхнє бачення конфлікту з імперською владою Автор розкриває складну соціально-політичну й релігійну структуру регіону, що істотно впливала на характер і форми спротиву. Досліджується роль ісламського фактору, який в умовах зовнішнього тиску трансформувався у потужну ідеологічну платформу антиколоніальної боротьби. Особливо акцентується увага на постаті імама Шаміля як символу об’єднання гірських народів Північного Кавказу довкола ідей джихаду та шеріатського устрою як альтернативи імперському пануванню.Наукова новизна статті полягає у переосмисленні традиційних підходів до вивчення Кавказької війни та пов’язаних з нею рухів спротиву. На відміну від усталених російських імперських наративів, у статті акцент зроблено на суб’єктності кавказьких народів, їх боротьбі за збереження політичної автономії, релігійної та культурної самобутності. Особливу увагу приділено феномену імамату Шаміля як формі квазідержавного утворення, що протистояло російській експансії, а також ролі ісламу як ідеологічного ресурсу спротиву.У центрі уваги перебувають також військово-адміністративні заходи Російської імперії, спрямовані на поступову інкорпорацію Кавказу до складу імперії, включно з будівництвом укріплених ліній, збройним придушенням повстань, депортаціями, конфіскацією земель і підривом традиційної системи самоуправління. Розглянуто, як на різних етапах 19ст. змінювалися підходи Російської імперії– від військової конфронтації до спроб «умиротворення» та адміністративного контролю. У висновках обґрунтовано, що опір кавказьких народів не був суто реактивним явищем, а мав глибоке національне та цивілізаційне підґрунтя. Автор стверджує, що колоніальна політика Російської імперії на Кавказі була не лише експансією територіальною, а й системною спробою культурної асиміляції, яка натрапила на багаторівневу та тривалу відповідь з боку місцевого населення. Таким чином, боротьба на Кавказі у першій половині19ст. постає як частина ширшого глобального процесу національного самовизначення поневолених народів у добу імперіалізму.
Опис
Ключові слова
Caucasus, сolonialism, Russian Empire, national resistance, imam Shamil, ethnic identity, military expansion, Кавказ, колоніалізм, Російська імперія, національний спротив, імам Шаміль, етнічна ідентичність, військова експансія
Бібліографічний опис
Mykhtunenko V. The Caucasus Region in the System of National Resistance to the Colonial Policy of the Russian Empire in the First Half of the 19th century [Теxt] / V. Mykhtunenko, О. Zhukov // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 2. – С. 112–130. – DOI: 10.31110/consensus/2025-02/112-130