«Polish Road to Freedom”: the Fate of Revolutionary Viktor Boleslawovych Arendt (1843-1927)
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The article is devoted to the study of the life path of the Polish revolutionary Viktor Bolesławowicz Arendt (1943-1927). The aim of the work is a comprehensive study of the life path of the Polish-Ukrainian revolutionary Viktor Boleslavovich Arendt. To solve this problem, classical methods of historical science were applied – the principles of historicism, dialectics, systematics, which make it possible to study phenomena in the process of formation, formation and development, in an organic connection with the conditions that gave rise to them, the spirit of the time. The study is conducted taking into account the unity of internal and external, subjective and objective factors of the historical process. Conclusions are drawn based on the analysis of the entire complex of sources used, taking into account existing scientific and research traditions. Scientific novelty. The study is the first attempt at a comprehensive analysis of archival sources that reflect the revolutionary, scientific-historical, and legal activities of Victor Arendt. Conclusions. The research revealed that Victor Arendt was born on January12, 1843 in Kyiv and came from a Polish family. After graduating from the Vilnius Classical Gymnasium in 1859, he volunteered for Italy in the army of Giuseppe Garibaldi, to defend the oppressed people from the Papal authority and Austrian occupation. Upon returning home in 1860, he entered the Krakow-Jagiellonian Academy, at the Faculty of History and Philology, which he graduated in 1863. On January22, 1863, the Polish Revolutionary Foundation in Warsaw declared a general Polish uprising against the imperial government. Victor Arendt, as an ethnic Pole, immediately appeared at the Foundation and was accepted as an assistant secretary. It has been established that after the suppression of the Polish uprising by Russian troops, in March 1864, Victor Arendt was convicted and arrived to serve his sentence in Vologda prison. After the amnesty of 1867, he went to Paris, where he took part in the uprising of the Paris Commune. After returning to the Russian Empire, Victor Arendt took part in the Russo-Turkish War of 1877-1878. In 1907, he entered the Moscow Archaeological Institute as a student, which he graduated with honors in 1909. Later, he was electedan honorary member of the institute and defended his thesis there on the topic: “Prehistoric monuments of the Western Royal Prussians” and received the title of “scientific archaeologist”. In 1909, Victor Arendt decided to become a lawyer and graduated from Moscow University. During 1914-1918, he participated in the First World War. In 1918, during the change of power in Ukraine, Symon Petliura appointed Viktor Arendt as an investigator for important cases in the UNR Directory. In 1918, when the vanguard of the Bolshevik army entered Kyiv, Symon Petliura’s troops retreated and left Kyiv. In their absence, Arendt, Cherkeza, and Ananyev released the Bolsheviks from prisons. Upon Petliura’s return to Kyiv, Viktor Arendt was arrested and thrown into prison. He was released after the establishment of Bolshevik power. In 1918-1919, Viktor Arendt was the inspector of forests of the Kyiv province and conducted inspections in the counties. However, falling ill, he was forced to leave for Crimea, where he was appointed forester of the Alupka Forest. In February 1921 Arendt left for Smolensk on assignment to the position of Smolensk provincial forest inspector, where in 1922 he was appointed investigator for important cases, and in 1923 to the position of investigator of the Western District Military Transport Tribunal. In 1924, Victor Arendtretired from service due to health reasons and was enrolled in the section of scientific workers. Twenty of his scientific works were translated into foreign languages, and the Paris Academy of Sciences elected him as its member. In 1927, Victor Arendt’s health deteriorated significantly. In this regard, as a native of Kyiv, he was sent to the Odessa House of Revolutionary Veterans. 1927 was the last year of Victor Arendt’s life.
Стаття присвячена дослідженню життєвого шляху польського революціонера Віктора Болеславовича Арендта (1843-1927рр.). Метою роботи є всебічне дослідження життєвого шляху польсько-українського революційного діяча Віктора Болеславовича Арендта. Для вирішення даної проблеми було застосовано класичні методи історичної науки –принципи історизму, діалектики, системності, що дають можливість вивчати явища в процесі формування, становлення та розвитку, в органічному зв’язку з умовами, що їх породили, духом часу. Дослідження ведеться з урахуванням єдності внутрішніх та зовнішніх, суб’єктивних та об’єктивних факторів історичного процесу. Висновки робляться на основі аналізу всього комплексу використаних джерел, врахуванням існуючих науково-дослідних традицій. Наукова новизна. У дослідженні вперше зроблено спробу комплексного аналізу архівних джерел, у яких відбивається революційна, науково-історична та правознавча діяльність Віктора Арендта. У ході дослідження було з’ясовано, що Віктор Арендт народився 12січня 1843р. у Києві і походив з польської родини. Закінчивши Віленську класичну гімназію в 1859р., він записався добровольцем в Італію у військо Джузеппе Гарібальді, на захист пригніченого народу від Папської влади та австрійської окупації. По поверненню додому у 1860р. він вступив на навчання до Краківсько-Ягелонської академії, на історико-філологічний факультет, який закінчив в 1863р. 22січня 1863р. Польський революційний Фонд у Варшаві оголосив загальне польське повстання проти імператорського уряду. Віктор Арендт як етнічний поляк, одразу ж з’явився у Фонд і був прийнятий помічником секретаря. Встановлено, що після придушення російськими військами польського повстання, у березні 1864р. Віктор Арендт був засуджений і прибув відбувати покарання у Вологодську тюрму. Після амністії 1867р. він вирушив до Парижу де узяв участь у повстанні Паризької Комуни. Після повернення до Російської імперії, Віктор Арендт узяв участь у російсько-турецькій війні 1877-1878рр. В 1907р. він поступив студентом у Московський археологічний інститут, який з відзнакою закінчив у 1909р. Згодом він був обраний почесним членом інституту і захистив у ньому дисертацію на тему: «Доісторичні пам’ятки західних королівських прусів» і отримав звання «наукового археолога». У 1909р. Віктор Арендт вирішив стати юристом і закінчив Московський університет. Протягом 1914-1918рр. брав участь у Першій світовій війні. В 1918р. при зміні влади в Україні, Симон Петлюра призначив Віктора Арендта слідчим по важливим справам в Директорію УНР. У 1918р. коли у Київ вступила авангардна частина більшовицької армії, війська симона Петлюри відступили та покинули Київ. За їх відсутності Арендт, Черкеза та Ананьєв звільнили більшовиків з тюрем. По поверненню Петлюри у Київ, Віктор Арендт був заарештований і кинутий до в’язниці. Звільнений він був після встановлення більшовицької влади. У 1918-1919рр. Віктор Арендт був ревізором лісів Київської губернії і проводив інспекцію по повітам. Однак, захворівши він вимушений був виїхати до Криму, де був призначений лісником Алупкінського лісу. У лютому 1921р. Арендт виїхав по призначенню до Смоленська на посаду Смоленського губернського інспектора лісів, де в 1922р. був призначений слідчим по важливим справам, а в 1923р. на посаду слідчого західного окружного військово-транспортного трибуналу. В 1924р. Віктор Арендт за станом здоров’я пішов зі служби на пенсію і був зарахований в секцію наукових співробітників. Двадцять його наукових робіт були перекладені на іноземні мови і Паризька академія наук обрала його своїм членом. У 1927р. здоров’я Віктора Арендта значно погіршилось. У зв’язку з цим, його як уродженця Києва відправили до Одеського будинку ветеранів революції. 1927р. став останнім роком життя Віктора Арендта.
Стаття присвячена дослідженню життєвого шляху польського революціонера Віктора Болеславовича Арендта (1843-1927рр.). Метою роботи є всебічне дослідження життєвого шляху польсько-українського революційного діяча Віктора Болеславовича Арендта. Для вирішення даної проблеми було застосовано класичні методи історичної науки –принципи історизму, діалектики, системності, що дають можливість вивчати явища в процесі формування, становлення та розвитку, в органічному зв’язку з умовами, що їх породили, духом часу. Дослідження ведеться з урахуванням єдності внутрішніх та зовнішніх, суб’єктивних та об’єктивних факторів історичного процесу. Висновки робляться на основі аналізу всього комплексу використаних джерел, врахуванням існуючих науково-дослідних традицій. Наукова новизна. У дослідженні вперше зроблено спробу комплексного аналізу архівних джерел, у яких відбивається революційна, науково-історична та правознавча діяльність Віктора Арендта. У ході дослідження було з’ясовано, що Віктор Арендт народився 12січня 1843р. у Києві і походив з польської родини. Закінчивши Віленську класичну гімназію в 1859р., він записався добровольцем в Італію у військо Джузеппе Гарібальді, на захист пригніченого народу від Папської влади та австрійської окупації. По поверненню додому у 1860р. він вступив на навчання до Краківсько-Ягелонської академії, на історико-філологічний факультет, який закінчив в 1863р. 22січня 1863р. Польський революційний Фонд у Варшаві оголосив загальне польське повстання проти імператорського уряду. Віктор Арендт як етнічний поляк, одразу ж з’явився у Фонд і був прийнятий помічником секретаря. Встановлено, що після придушення російськими військами польського повстання, у березні 1864р. Віктор Арендт був засуджений і прибув відбувати покарання у Вологодську тюрму. Після амністії 1867р. він вирушив до Парижу де узяв участь у повстанні Паризької Комуни. Після повернення до Російської імперії, Віктор Арендт узяв участь у російсько-турецькій війні 1877-1878рр. В 1907р. він поступив студентом у Московський археологічний інститут, який з відзнакою закінчив у 1909р. Згодом він був обраний почесним членом інституту і захистив у ньому дисертацію на тему: «Доісторичні пам’ятки західних королівських прусів» і отримав звання «наукового археолога». У 1909р. Віктор Арендт вирішив стати юристом і закінчив Московський університет. Протягом 1914-1918рр. брав участь у Першій світовій війні. В 1918р. при зміні влади в Україні, Симон Петлюра призначив Віктора Арендта слідчим по важливим справам в Директорію УНР. У 1918р. коли у Київ вступила авангардна частина більшовицької армії, війська симона Петлюри відступили та покинули Київ. За їх відсутності Арендт, Черкеза та Ананьєв звільнили більшовиків з тюрем. По поверненню Петлюри у Київ, Віктор Арендт був заарештований і кинутий до в’язниці. Звільнений він був після встановлення більшовицької влади. У 1918-1919рр. Віктор Арендт був ревізором лісів Київської губернії і проводив інспекцію по повітам. Однак, захворівши він вимушений був виїхати до Криму, де був призначений лісником Алупкінського лісу. У лютому 1921р. Арендт виїхав по призначенню до Смоленська на посаду Смоленського губернського інспектора лісів, де в 1922р. був призначений слідчим по важливим справам, а в 1923р. на посаду слідчого західного окружного військово-транспортного трибуналу. В 1924р. Віктор Арендт за станом здоров’я пішов зі служби на пенсію і був зарахований в секцію наукових співробітників. Двадцять його наукових робіт були перекладені на іноземні мови і Паризька академія наук обрала його своїм членом. У 1927р. здоров’я Віктора Арендта значно погіршилось. У зв’язку з цим, його як уродженця Києва відправили до Одеського будинку ветеранів революції. 1927р. став останнім роком життя Віктора Арендта.
Опис
Ключові слова
Victor Arendt, Giuseppe Garibaldi, Polish uprising, Paris Commune, revolutionary movement, Russian Empire, February Revolution of 1917, October Revolution of 1917, Віктор Арендт, Джузеппе Гарибальді, польське повстання, Паризька Комуна, революційний рух, Російська імперія, Лютнева Революція 1917р., Жовтнева Революція 1917р
Бібліографічний опис
Cherkasov О. «Polish Road to Freedom”: the Fate of Revolutionary Viktor Boleslawovych Arendt (1843-1927) [Теxt] / O. Cherkasov, L. Bilichenko // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 2. – С. 131–141. – DOI: 10.31110/consensus/2025-02/131-141