Автентичність у віртуальних музеях: антропологічний погляд

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Метою статті є комплексний аналіз проблеми автентичності у віртуальних музеях із позицій музейної антропології та heritage studies, визначення особливостей трансформації традиційних уявлень про автентичність у цифровому середовищі, а також розроблення антропологічної інтерпретації автентичності, придатної для аналізу віртуальних музеїв в умовах воєнних конфліктів і загрози втрати культурної спадщини. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному поєднанні підходів культурної антропології, музеєзнавства, heritage studies та цифрової гуманітаристики. У роботі використано історико-порівняльний, історико-генетичний, аналітичний та інтерпретаційний методи, а також концептуальний аналіз антропологічних теорій автентичності. Метод кейс-стаді застосовано для дослідження українського досвіду цифрового збереження культурної спадщини в умовах війни, зокрема діяльності міжнародної ініціативи Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO) та інших проєктів цифрового документування. Наукова новизна полягає в інтеграції антропологічних концепцій автентичності із сучасними дослідженнями цифрової спадщини та віртуальної музеології. Обґрунтовано, що автентичність у віртуальному музеї не може зводитися виключно до технічної точності цифрового відтворення, а має розглядатися як багатовимірний соціокультурний феномен, що охоплює об’єктивний, конструктивістський, екзистенційний і соціально сконструйований виміри автентичності. Висновки. Доведено, що віртуальні музеї є не лише цифровими доповненнями традиційних музейних інституцій, а й самостійними культурними просторами, у яких автентичність формується в процесі взаємодії цифрових технологій, музейної інтерпретації та участі спільнот. Цифрові репрезентації не замінюють матеріальну культурну спадщину, а створюють нові форми культурного досвіду, розширюючи можливості доступу до музейних колекцій та формування колективної пам’яті. Український досвід цифрового документування культурної спадщини в умовах війни демонструє, що віртуальні музеї виконують не лише освітні та комунікаційні функції, а й стають важливими інструментами екстреного збереження культурних цінностей, міжнародної адвокації, фіксації воєнних злочинів проти культури та забезпечення культурної стійкості. У зв’язку з цим автентичність у віртуальних музеях доцільно розглядати як динамічну антропологічну категорію, що формується у взаємодії матеріальної культури, цифрових технологій, музейних практик і соціокультурних контекстів.
The purpose of the article is to analyze the concept of authenticity in virtual museums through the theoretical perspectives of museum anthropology and heritage studies, to assess how digitization transforms traditional understandings of authentic cultural experience, and to develop an anthropological interpretation of authenticity applicable to virtual museums under conditions of cultural loss and armed conflict. The research methodology combines interdisciplinary approaches drawn from cultural anthropology, museum studies, heritage studies, and digital humanities. The study employs historical-comparative, historical-genetic, analytical, and interpretive methods, together with conceptual analysis of anthropological theories of authenticity. Comparative analysis is used to examine the evolution of authenticity from material to digital heritage, while a case-study approach is applied to the Ukrainian experience of wartime digitization, including the Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO) initiative and digital preservation projects undertaken by Ukrainian and international institutions. The scientific novelty of the study lies in integrating anthropological theories of authenticity with contemporary virtual museology and digital heritage research. The article demonstrates that authenticity in virtual museums cannot be reduced to the technical accuracy of digital reproductions but should be understood as a multidimensional phenomenon encompassing objective, constructive, existential, and socially negotiated forms of authenticity. The conclusions demonstrate that virtual museums constitute not merely digital extensions of conventional museums but independent cultural environments in which authenticity is continuously negotiated through technological mediation, curatorial interpretation, and community participation. Digital representations do not simply replace material heritage; rather, they generate new forms of cultural experience and memory while expanding public access to heritage resources. At the same time, the Ukrainian experience illustrates that under conditions of armed conflict virtual museums perform additional functions of emergency documentation, legal evidence, cultural resilience, and international heritage protection. Consequently, authenticity in virtual museums should be interpreted as a dynamic anthropological category shaped by the interaction of material culture, digital technologies, institutional practices, and the social contexts in which cultural heritage is preserved, interpreted, and experienced.
Опис
Ключові слова
віртуальні музеї, автентичність, цифрова культурна спадщина, музейна антропологія, культурна пам’ять, Україна, цифровізація, матеріальна культура, війна та культурна спадщина, virtual museums, authenticity, digital heritage, museum anthropology, cultural memory, Ukraine, digitization, material culture, war and heritage
Бібліографічний опис
Зуляк І. Автентичність у віртуальних музеях: антропологічний погляд [Текст] / І. Зуляк, А. Кліш, А. Палюх // Консенсус : електронний історичний журнал / МОН України, СумДПу імені А. С. Макаренка ; редкол.: Д. Кудінов (гол ред.), М. Ангелова, М. Каркоча, І. Крупеня та ін. – Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026. – № 3. – С. 238–250. – DOI: 10.31110/consensus/2026-03/238-250
Зібрання