Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13253

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 93

Rare Species of Fire Flies (Lepidoptera, Pyraloidea) of the Hetmanskyi National Nature Park
(Гельветика, 2024) Hovorun Oleksandr Volodymyrovych; Говорун Олександр Володимирович; Firman Lesja Oleksijvna; Фірман Леся Олексіївна; Firman Lesia Oleksiivna; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Литвиненко Юлія Іванівна; Orlova-Hudim Kateryna Sergiivna; Орлова-Гудім Катерина Сергіївна
Hetmanskyi National Nature Park is one of two national parks created in Sumy region. The Park, located in Okhtyrka district of the south-eastern part of Sumy region, reaches a total area of 23 360,1 ha, including 11 673,2 ha of land provided for permanent use. The article presents the results of research on the species composition of fire flies in the Hetmanskyi National Nature Park, conducted from 2016 to 2023. As a result, 120 species of fire flies from 10 subfamilies were identified, making this area one of the most studied in the north-east of Ukraine. Most of these species are widespread in the region. Among them, 13 species had not been recorded in Sumy region before this study: Synaphe punctalis (Fabricius, 1775), Elegia fallax (Staudinger, 1881), Pempelia palumbella (Denis & Schiffermüller, 1775), Acrobasis glaucella Staudinger, 1859, Phycitodes saxicola Vaughan, 1870, Elegia similella Zincken, 1818, Homoeosoma inustella Ragonot, 1884, Cadra furcatella (Herrich-Schäffer, 1849), Chrysocrambus craterella (Scopoli, 1763), Catoptria mytilella (Hubner, 1805), Atralata albofascialis (Treitschke, 1829), Pyrausta rectefascialis Toll, 1936, Pyrausta aerealis (Hübner, 1793). The article provides information on these species, including their distribution in Europe and Ukraine (representation in the GBIF and UkrBIN global biodiversity databases) and our findings in the Park, as well as some biological and ecological features. The article notes that insect species from the steppe zone and the Black Sea region are increasingly being registered in Sumy region. Species from more southern regions of Ukraine may be expanding their range due to climate change and vegetation succession in the Park, in particular due to the invasion of alien plants. In general, the species composition of fire flies on the territory of the Park has been studied unevenly so these results do not reflect the full picture of fire flies fauna of the Park and require further research.
Regulatory Framework of Regional Environmental Monitoring in Ukraine: Challenges and Improvement Pathways in the Post-War Period
(2025) Bielokon Karina; Бєлоконь Каріна; Pirohova Iryna; Пірогова Ірина; Malovanyi Myroslav; Мальований Мирослав; Dzhyhyrei Iryna; Джигирей Ірина
This article analyzes the current state of the regulatory framework for creating regional environmental monitoring centers within the framework of developing the state environmental monitoring system in Ukraine. Key provisions of new legislative acts regulating the creation of regional environmental monitoring centers, the functioning of information systems, and the procedure for collecting and using environmental information are reviewed. The study identifies the main shortcomings of the legislative basis: ambiguity in defining the powers and responsibilities of authorities, a lack of funding mechanisms, a lack of standards and monitoring methods, unclear requirements for technical support, and the absence of clear criteria for evaluating the system's effectiveness. Other issues include limited public access to information, insufficient integration with international systems, and personnel and technical shortages (specialists, software, technical, and resource support for regional environmental monitoring centers). Directions for improving the regulatory framework for the functioning of regional environmental monitoring centers for effective environmental management are proposed. These include: a clear hierarchy and division of powers; defining specific tasks and areas of responsibility for each body; establishing stable funding sources; mandatory publication of monitoring results; national standards and monitoring methods that comply with international requirements to ensure data reliability and comparability; unified information exchange protocols to ensure compatibility and operational data transfer; standardized technical requirements for equipment and measurement methods; a system of indicators for regular monitoring effectiveness evaluation; and a set of protocols and management decisions to be activated at the regional level when certain conditions or level exceedances occur.
Rhopalocera Fauna of National Nature Park “Getmanskyi”
(2023) Govorun Оlexandr Volodymyrovych; Говорун Олександр Володимирович; Konvisar Аnna Serhiyvna; Конвісар АннаСергіївна; Kvarta Natalja Olexandrivna; Кварта Наталія Олександрівна; Firman Lesja Oleksijvna; Фірман Леся Олексіївна
The study of regional fauna and ecological features of separate species belong to the priority directions of zoological research, which fully applies to Lepidoptera of northeastern Ukraine. Despite sufficiently complete studies of butterflies, compared to other groups of insects, the species composition of Lepidoptera fauna of separate Ukraine regions remains studied rather fragmentarily. This also applies to the territory of NNPG, where the species composition of these insects has been studied unevenly, selectively and sporadically. The results of diurnal butterflies on the territory of National Nature Park “Getmanskyi” are presented. The list includes 62 species of butterflies that were registered and indicated in literary sources.
Агроекологічний стан сільськогосподарських земель Житомирської області: аналітичний огляд та напрями оптимізації
(2025) Мельник-Шамрай Вікторія Вікторівна; Melnyk-Shamrai Viktoriia Viktorivna; Шамрай Володимир Ігорович; Shamrai Volodymyr Ihorovych
У статті представлено критичний синтез та аналітичний огляд сучасного агроекологічного стану сільськогосподарських земель Житомирської області на основі офіційних статистичних даних. Земельний фонд Житомирської області становить 2982,7 тис. га, де сільськогосподарські угіддя займають 1510,1 тис. га, з яких на ріллю припадає майже 74,0 %. На території Житомирської області переважають дерново-підзолисті піщані та супіщані ґрунти, а також на понижених ділянках рельєфу зустрічаються торф’яно-болотні ґрунти. Дані ґрунти характеризуються низьким вмістом гумусу, слабкою структурою та високою кислотністю, що робить їх особливо вразливими до деградаційних процесів, зокрема водної та вітрової ерозії, ущільнення, закислення, а також до впливу радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Інтенсивне використання ґрунтового покриву області зумовлює активізацію деградаційних процесів, порушення структури ґрунту та втрати родючості. Погіршення стану ґрунтового покриву Житомирської області підтверджується результатами агрохімічних обстежень. Так, середньозважений показник вмісту гумусу в ґрунті становить 2,03%, що в 1,6 разів менше порівняно з середнім значенням по Україні. Забезпеченість ґрунтів Житомирської області основними поживними елементами, необхідними для росту та розвитку рослин – калієм (78 мг/кг) і азотом (86 мг/кг) – залишається на недостатньому рівні, а от вміст рухомих сполук фосфору (114 мг/кг) відповідає достатньому рівню. Аналіз внесення добрив у сільськогосподарських підприємствах Житомирської області у порівнянні з попереднім роком свідчить про перевагу органічних добрив над мінеральними (у 6,3 рази). Основними засобами захисту сільськогосподарських культур в регіоні є гербіциди (73,1 %) та фунгіциди і бактерициди (20,8%). Проте таке інтенсивне застосування даних речовин потребує постійного перегляду та адаптації стратегії захисту рослин з урахуванням екологічних ризиків, з метою мінімізації негативного впливу на ґрунтовий покрив. Автори статті пропонують впровадження комплексного підходу до збереження та раціонального використання ґрунтового покриву, що включає агрохімічні, агротехнічні, протиерозійні, управлінські та екологічно-економічні заходи, спрямовані на відновлення родючості ґрунтів і забезпечення сталого землекористування.
Активність ферментів вуглеводного обміну у карася звичайного (Carassius Carassius) за афлатоксикозу як маркер оцінки токсичності водного середовища
(2025) Матюшко Сергій Миколайович; Matiushko Serhii Mykolaiovych; Любчиков Руслан Євгенійович; Liubchykov Ruslan Yevheniiovych
Зміна клімату та зростання антропогенного навантаження на довкілля сприяють поширенню небезпечних токсинів, зокрема мікотоксинів, що становлять загрозу для водних екосистем та аквакультури. Афлатоксин В1 (АФВ1) є одним із найпоширеніших мікотоксинів, що контамінують корми, і його вплив на гідробіонти потребує детального вивчення. Метою дослідження було вивчення впливу афлатоксину В1 на активність ферментів вуглеводного обміну у карася звичайного (Carassius carassius L.) як біохімічного маркера для оцінки токсичності водного середовища. Дослідження проводилося на дворічках карася звичайного, яких утримували в 200-літрових акваріумах. Експериментальна група риб піддавалася впливу АФВ1 у концентрації 1,0 мкг/л. Активність ключових ферментів вуглеводного обміну – глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), ізоцитратдегідрогенази (ІЦДГ) та глюкозо-6-фосфатази (Г-6-Фази) – визначалася в печінці, головному мозку та білих м’язах. Додатково аналізувалися концентрації глюкози та глікогену в цих тканинах. Результати показали, що вплив АФВ1 спричинив значні зміни в метаболічних процесах. Спостерігалося достовірне підвищення рівня глюкози в печінці (на 110%) та м’язах (на 89%), що супроводжувалося виснаженням запасів глікогену (зниження на 53% та 52% відповідно). Ці зміни свідчать про розвиток стресової гіперглікемії та мобілізацію енергетичних резервів для протидії токсину. Активність ферментів також зазнала значних змін. Активність ЛДГ достовірно зросла в усіх досліджуваних органах (на 90% в печінці, 79% в м’язах та 55% в мозку), тоді як активність ІЦДГ суттєво знизилася (на 53% в печінці, 44% в мозку та 50% в м’язах). Це вказує на перехід організму з аеробного на анаеробний шлях енергетичного обміну, ймовірно, внаслідок мітохондріального пошкодження. Водночас, активність Г-6-ФДГ зросла в печінці та м’язах (на 105% та 64%), що є свідченням активації пентозофосфатного шляху для синтезу НАДФН, необхідного для антиоксидантного захисту та детоксикації. Висновки підтверджують, що зміни в активності ферментів вуглеводного обміну та концентрації глюкози і глікогену є чутливими біохімічними індикаторами токсичного впливу афлатоксину В1. Ці показники можуть слугувати надійними та інформативними маркерами для моніторингу та оцінки рівня токсичності водного середовища, що є критично важливим для охорони навколишнього середовища та забезпечення якості продукції аквакультури.
Алелопатичні властивості клену ясенелистого
(2025) Москаленко Микола Павлович; Moskalenko Mykola Pavlovych
У статті актуалізовано питання хімічної взаємодії рослин у природних фітоценозах. Предмет роботи – алелопатичний вплив інвазійних видів на ріст і розвиток інших рослин. Для конкретного експериментального дослідження було обрано клен ясенелистий (американський), яскравий представник групи адвентивних видів. Метою статті було визначити алелопатичні властивості надземних вегетативних органів клену ясенелистого, які могли б певною мірою прояснити механізми швидкого заселення цим видом природних фітоценозів в Україні. Основним методом дослідження були біотести. Як тестову культуру було обрано пшеницю, класичний об’єкт. Було встановлено, що обробка витяжками з вегетативних органів клену ясенели-стого викликала зниження відсотку схожості насіння тестової культури через 72 години після обробки. Витяжка з листків забезпечила зменшення відсотка схожості насіння тестової культури в 8 разів в порівнянні з контролем. Зафіксовано, що загальні розміри проростків тестової культури після обробки витяжкою з бруньок клена ясенелистого були меншими, ніж у контролі у 1,6 раза, після обробки витяжкою з листків – у 4 рази. Було встановлено негативний алелопатичний вплив речовин із дослідних витяжок вегетативних органів клена ясенелистого на ріст і розвиток як цілого проростку тестової культури, так і його коренів та пагонів. Пагін проростку тестової культури виявився більш чутливим до негативної алелопатичної дії клену ясенелистого, ніж корінь. Встановлено зміни алелопатичної активності листків клену ясенелистого протягом веге-таційного періоду: відбулось значне її зниження у дослідних пробах з травня по вересень. Отримані результати дають під-ставу констатувати, що одним з механізмів, який забезпечив агресивне поширення клену ясенелистого в природних і змінених фітоценозах може бути його висока негативна алелопатична активність по відношенню до інших видів. У статті визначено напрям можливих подальших досліджень хімічної взаємодії адвентивних та аборигенних видів рослин
Аналіз господарсько-цінних ознак вітчизняних сортів пшениці м’якої озимої як вихідного матеріалу для селекції нових високопродуктивних сортів в умовах Іванівської дослідно-селекційної станції
(2023) Торяник Валентина Миколаївна; Torianyk Valentyna Mykolaivna; Василенко Марина Олексіївна; Vasylenko Maryna Oleksiivna
У статті висвітлено результати вивчення cелекцiйної цiнноcті за рядом основних господарсько-цінних ознак (висотою рослин, масою 1000 зерен, врожайністю) двадцяти п’яти cортозразків пшеницi м’якої озимої вітчизняної селекції в колекцiйному розcaднику Iвaнiвcької дослідно-селекційної станції Iнcтитуту бiоенергетичних культур i цукрових бурякiв Нaцiонaльної aкaдемiї aгрaрних нaук Укрaїни. Зазначено, що оргaнiзaцiя та технологiя вирощувaння пшеницi м’якої озимої на ділянках колекційного розсадника Іванівської дослідно-селекційної станції вiдповiдaє зaгaльноприйнятим клacичним методикaми, якi широко викориcтовуютьcя в cелекцiйнiй прaктицi у процеci cтворення cортiв пшеницi м’якої озимої та в доcлiднiй cпрaвi. Встановлено, що усі вивчені сортозразки різновидності лютесценс порівняно із сортом-стандартом (Перлина лісостепу) в середньому на 16% мають більшу висоту рослин, на 4% більшу масу 1000 зерен і значно, на 44%, перевищують сорт-стандарт за врожайністю. Встановлено, що 75% вивчених сортозразків різновидності еритроспермум порівняно з сортом-стандартом (Поліська 90) є більш низькорослими, характеризуються нижчою на 10–20% масою 1000 зерен, в той же час за врожайністю 94% вивчених сортозразків даної різновидності перевищують стандарт – в середньому майже на 24%. Показано, що сорти пшениці м’якої озимої різновидності лютесценс – Трудівниця миронівська, Привітна та Пишна, сорт різновидності еритроспермум Лютенька – поєднують низькорослість з високою продуктивністю колоса та врожайністю, тому є цінним вихідним матеріалом як донори короткостебельності та високих показників продуктивності для подальшої селекційної роботи, спрямованої на створення нових високоадаптивних сортів пшениці м’якої озимої з високою врожайністю та якістю зерна в умовах південного Лісостепу України. Показано, що практично усі вивчені сортозразки пшениці м’якої озимої вітчизняної селекції можуть слугувати джерелами для подальшої селекційної практики, а також можуть бути використані у виробничих посівах як перспективні для південного Лісостепу України за урожайністю.
Аналіз локальних кліматичних змін за результатами спостережень на метеорологічній станції Бориспіль
(Гельветика, 2024) Клок Сергій Володимирович; Klok Serhii Volodymyrovych; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Бобир Ольга Олегівна; Bobyr Olha Olehivna; Корнус Олеся Григорівна; Kornus Olesia Hryhorivna; Данильченко Олена Сергіївна; Danylchenko Olena Serhiivna
Дослідження фокусується на аналізі даних метеорологічної станції в Борисполі (Україна) за період з 1976 по 2019 роки, які були статистично оброблені у часові ряди та графіки, що ілюструють багаторічні тренди температури повітря та атмосферних опадів. У дослідженні розглядаються тенденції зміни температури повітря та опадів з акцен-том на локальні прояви, як наслідки глобального потепління. Як глобальні, так і локальні тренди температури повітря демонструють постійне зростання, з деяким уповільненням темпів зростання у останні роки. Сезонний аналіз показує більш швидке зростання температури навесні та влітку. Розподіл мінімальної температури демонструє стабілізацію після 2000 року, хоча й зі збільшенням значень мінімальної температури у січні, березні, серпні, вересні та грудні. Аналіз максимальної температури повітря показує тенденцію до її зниження протягом останнього десятиліття, з вираженим підвищенням у липні, серпні та вересні, що контрастує зі стабільними рівнями з січня по березень. Середньорічна кіль-кість опадів у Борисполі 566,2 мм, місячна норма – близько 47,2 мм, а кількість днів з опадами становить 194 на рік. Розподіл опадів залишається стабільним протягом спостережуваного періоду, незважаючи на періодичні екстремуми. Вплив глобального потепління проявляється на місцевому рівні через зміну теплового режиму та структури опадів, що впливає на сільське господарство та інші сектори економіки. Стратегії адаптації повинні враховувати ці зміни для ефективного пом’якшення їхніх негативних наслідків. Дослідження підкреслює гостру потребу в постійних кліматичних дослідженнях для ефективного моніторингу та реагування на зміни клімату. Розуміння локальних проявів глобальних кліматичних тенденцій полегшує проактивні заходи з адаптації до змін клімату.
Аналіз психофізіологічних показників осіб, які перехворіли на COVID-19
(Гельветика, 2024) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Кофан Ірина Миколаївна; Kofan Iryna Mykolaivna; Дзюба Тетяна Вячеславівна; Dziuba Tetiana Viacheslavivna
Дослідження присвячене вивченню психофізіологічних аспектів в осіб, які перехворіли на COVID-19, і тих, хто отримав вакцину Pfizer. В обстеженні брали участь жінки, середній вік яких становив 47,34 ± 0,66 років. Комплексне дослідження вклю-чало аналіз рівня депресії в зазначених вище осіб за методикою «Шкала депресії Бека», виявлення ступеня денної сонливості за діагностичним опитувальником «Шкала сонливості Епворта» й оцінку якості сну протягом останнього місяця за Пітсбурзь-ким опитувальником якості сну.Результати анкетування та спостережень обстежених щодо їхнього психічного стану, зокрема й рівень депресії та показники якості сну, показали, що захворювання COVID-19 чинить суттєвий вплив на психофізіологічні параметри жінок. Показано, що постковідний синдром спричиняє депресію, втрату інтересу або задоволення, зниження енергії, пору-шення концентрації уваги, апетиту, якості та кількості сну. Спричинене вірусом порушення імунної системи може сприяти розвитку психопатології через посилення психологічного стресу внаслідок перенесення потенційно смертельної хвороби та стрес-зумовленого запалення. Взаємодія між вродженою й адаптивною імунними системами та нейромедіаторами є механізмом, який лежить в основі розладів настрою, психозів і тривожних розладів. Стрес, який супроводжує хворобу, може призводити до змін у сні та бадьорості під час дня. Зайва енергія в умовах відсутності фізичної активності може поглибити метаболічні порушення, що внаслідок цього підвищує ризик виникнення різних хронічних захворювань. Кишковий мікробіом є потенційно ключовим чинником у розвитку психічних розладів, як-от депресія та тривога, особливо в умовах пандемії. Також наявний взаємозв’язок, де мікробні метаболіти й ендотоксини можуть впливати на легені через кров, запа-лення в легенях може взаємодіяти з мікробіотою кишечника. Особи, які отримали вакцину, можуть мати більше відчуття безпеки щодо можливості уникнути тяжкого перебігу COVID-19 або передачі вірусу іншим особам. Це може позитивно вплинути на їхній психологічний стан.Результати дослідження можуть бути корисними для лікарів і психологів, щоб покращити підтримку та лікування осіб, які перехворіли на COVID-19, та допомогти їм відновитися після цього захворювання.
Аналіз різних методів виробництва водню в аспекті надійності й ефективності зменшення викидів
(Гельветика, 2024) Васильєва Ірина Вікторівна; Vasylieva Iryna Viktorivna
Інтерес до забезпечення виробництва енергії з відновлюваних джерел вищий, ніж будь-коли, через щоденне спостереження за наслідками зміни клімату. Використання енергії відновлюваних джерел (ВДЕ) натепер є одним із пріоритетних напрямів розвитку світової енергетики. Проблема водневої енергетики в даному аспекті останнім часом привертає все більше уваги. Водень (H2) як носій енергії може відігравати важливу роль у різних секторах промисловості, які важко скоротити, але для мінімізації їхнього негативного впливу на довкілля водень, що постачається, має бути надійним, його виробництво повинно мати низький рівень викидів і бути недорогим.Щоб зменшити глобальні викиди парникових газів і зупинити зростання глобальної температури, технологію без викидів необхідно швидко масштабувати. Тоді як електрифікація в поєднанні зі збільшенням використання відновлюваних джерел енергії може допомогти в усуненні викидів у будівлях, пасажирських транспортних засобах і системах низькотемпературного опалення, інші види палива з нульовим рівнем викидів можуть знадобитися для таких галузей, як цементна та сталеливарна промисловість, які важко зменшити, разом із морським судноплавством і наземним транспортом на великі відстані. Водень (H2) є одним із таких видів палива з нульовими викидами, яке можна використовувати для мінімізації викидів у цих секторах, а також в інших.За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), глобальний попит на водень може зрости з 94 мільйонів метричних тон (MMT) у 2021 році до 660 мільйонів метричних тон у 2050 році та може привести до скорочення сукупних викидів на 80 мільярдів метричних тон вуглекислого газу (CO2).
Аналіз стану атмосферного повітря міста Житомира
(Гельветика, 2024) Пацева Ірина Григорівна; Patseva Iryna Hryhorivna; Кагукіна Анастасія Максимівна; Kahukina Anastasiia Maksymivna
Однією з найбільших проблем сучасності є забруднення атмосферного повітря. Бурхливий ріст промисловості, виробни-цтво нафтохімічних продуктів, побутових хімічних засобів, обробка сільськогосподарських угідь з літаків, збільшення кілько-сті сміттєзвалищ і автомобільного транспорту призвели до забруднення атмосферного повітря. Метою статті є висвітлення й оцінювання викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря міста Житомира за 2018–2022 роки. У статті представлено інформацію про систему моніторингу стану атмосферного повітря, що діє в Житомирі, та резуль-тати моніторингу стану атмосферного повітря в місті за 2018–2022 роки, а саме вміст завислих речовин, діоксиду вуглецю, оксиду азоту та діоксиду сірки в атмосферному повітрі. Оцінено динаміку викидів забруднювальних речовин від стаціонарних і пересувних джерел за 2017–2021 роки.У Житомирській області поширеними забруднювачами є оксид вуглецю, діоксид сірки, оксиди азоту та пил (аерозолі). До початку повномасштабного вторгнення основним джерелом забруднення повітря був автомобільний транспорт.Усі забруднювальні речовини, що потрапили в атмосферне повітря, незалежно від джерела отримання, впливають на стан здоров’я людини. Забруднення повітря для всіх живих організмів є однією з основних небезпек, оскільки може супроводжуватися утворен-нями стійких аномалій забруднювачів у воді, ґрунтах, отже, і в рослинах.Забруднювачі, що є аерозолями та газами, мають властивість швидко поширюватися, створюючи небезпеку. Це поясню-ється утворенням небезпечних осередків забруднення, де можуть перебувати живі організмі. Небезпечні та шкідливі речовини мають здатність легко поширюватися та проникати в організм. У таких умовах безпечне повітря є одним з найважливіших аспектів гарантування безпечних умов для проживання всіх організмів. За добу людина в об’ємному відношенні споживає атмосферне повітря більше, ніж їжі та води. З фізіологічного погляду шлунково-кишковий тракт має більше захисних бар’є-рів, ніж легені. Отже, безпечне повітряне середовище для людини є життєво необхідним.
Біохімічні показники рослин сої звичайної за інфікування вірусом мозаїки сої
(2025) Фанін Ярослав Сергійович; Fanin Yaroslav Serhiiovych; Молодченкова Ольга Олегівна; Molodchenkova Olha Olehivna; Міщенко Лідія Трохимівна; Mishchenko Lidiia Trokhymivna; Дуніч Аліна Анатоліївна; Dunich Alina Anatoliivna; Міщенко Іван Анатолійович; Mishchenko Ivan Anatoliiovych; Дащенко Анна Валеріївна; Dashchenko Anna Valeriivna; Січкар Вячеслав Іванович; Sichkar Viacheslav Ivanovych; Лаврова Галина Дмитрівна; Lavrova Halyna Dmytrivna
У роботі представлено результати комплексного дослідження впливу вірусу мозаїки сої (ВМС) на біохімічні показники рослин сої української селекції. Актуальність теми зумовлена суттєвими втратами врожаю цієї культури внаслідок інфекції, що може сягати 50–70%, а також недостатнім рівнем знань про біохімічні механізми формування захисних реакцій у рослин хазяїв. Розкриття цих механізмів має ключове значення для селекції та підвищення імунітету сої проти вірусів. Об’єктом дослідження були здорові та інфіковані ВМС рослини сортів ‘Аврора’, ‘Аріадна’, ‘Васильківська’ ‘Зміна’, ‘Еврідіка’, ‘Серенада’, ‘Сяйво’, ‘Одеситка’, ‘Таврія’, ‘Фенікс’. Оцінювали вміст загального білка, розчин них цукрів, флавоноїдів, хлорофілів а і b, каротиноїдів, а також активність нейтральної протеази та інгібітора трипсину. Отримані результати засвідчили, що вірусна інфекція спричиняє комплексні зміни метаболізму: зниження вмісту білка та хлорофілів, що відображає пригнічення фотосинтетичної активності, поряд із підвищенням рівня розчинних цукрів у частини сортів. Водночас виявлено тенденцію до накопичення флавоноїдів і варіабельні зміни у вмісті каротиноїдів, що може свідчити про активацію антиоксидантних та адаптивних механізмів у відповідь на стрес. Характер реакцій відрізнявся між сортами: деякі (‘Васильківська’, ‘Фенікс’) продемонстрували більш виражене зростання захисних метаболітів, тоді як інші (‘Еврідіка’, ‘Одеситка’) виявили більшу вразливість. Таким чином, результати доводять, що ВМС істотно трансформує білковий, вуглеводний та пігментний обміни у рослин сої, а сортові відмінності реакцій вказують на перспективність використання окремих генотипів у селекції на стійкість до вірусних хвороб. Отримані дані є важливими для глибшого розуміння біохімічних механізмів стійкості та розробки практич- них заходів захисту посівів сої.
Біоіндикаційна ефективність ґрунтових безхребетних в екосистемах із різним рівнем антропогенного навантаження
(2025) Бусленко Леся Володимирівна; Buslenko Lesia Volodymyrivna; Теплюк Вадим Сергійович; Tepliuk Vadym Serhiiovych; Іванців Володимир Васильович; Ivantsiv Volodymyr Vasylovych
У статті наведено результати дослідження біоіндикаційної ефективності ґрунтових безхребетних у межах чотирьох типів екосистем із різним рівнем антропогенного навантаження (умовно-природна, агроекосистема, урбанізована, техногенна), розта- шованих у межах Волинській області. Умовно-природна ділянка (Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Воротнів» поблизу м. Луцьк) характеризувалася найвищими значеннями показників: чисельність мезофауни становила 1212 екз./м², кількість таксонів – 14, індекс Шеннона – 2,18, індекс домінування Сімпсона (D) – 0,87. У техногенній зоні (промислова територія поблизу ПрАТ «Цумань» у селищі Цумань) чисельність мезофауни знижувалась до 528 екз./м², що відображає істотне зменшення біотич- ного різноманіття внаслідок деградаційних змін ґрунтового середовища. В агроекосистемі (сільськогосподарські угіддя поблизу села Гірка Полонка) та урбанізованій зоні (зелена смуга центральної частини м. Луцьк) чисельність фауни становила 662 та 734 екз./м², а кількість таксонів – 10 та 9, відповідно. Індекси різноманіття знижувалися за градієнтом порушення: H′ змінювався від 2,18 (природна) до 1,12 (техногенна); D – від 0,87 до 0,53. Виявлено сильну позитивну кореляцію між чисельністю безхребет- них і вмістом органічної речовини (R² = 0,952), що вказує на трофічну зумовленість формування угруповань. У стабільних умовах домінували Oribatida, Collembola і Lumbricidae, у техногенній – Collembola (43 %) і Gamasina (31 %), що вказує на домінування пластичних, швидко репродуктивних форм із коротким життєвим циклом. Умовно-природну ділянку характеризувала висока частка сапротрофних форм (сукупно понад 70 %), тоді як у трансформованих екосистемах зростала частка евритопних груп, зокрема мікрофагів із широким екологічним діапазоном. Результати дослідження підтверджують високу чутливість структури мезофауни до антропогенного пресу та обґрунтовують доцільність її використання як надійного індикатора в рамках біомоні- торингу для екологічної діагностики ґрунтів, що зазнають техногенного впливу різної інтенсивності.
Біоіндикаційні дослідження за епіфітною ліхенофлорою м. Cуми та його околиць
(2023) Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Вакал Анатолій Петрович; Vakal Anatolii Petrovych; Литвиненко Денис Валентинович; Lytvynenko Denys Valentynovych
У ході проведених досліджень у місті Суми було виявлено 26 видів епіфітних лишайників, серед яких 11 видів є індикаторами забруднення повітря: Evernia prunastri (L.) Ach., Cladonia fimbriata (L.) Fr., Hypogymnia physodes (L.) Nyl., H. Tubulosa (Schaer.) Hav., Lecanora chloropolia (Erichsen) Almb., Parmelia sulcata Taylor, Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg, Physcia tenella (Scop.) DC., Scoliciosporum chlorococcum (Graewe ex Stenh.) Vězda, Straminella varia (Hoffm.) S.Y. Kondr., Lőkös & Farkas (syn. Lecanora varia (Hoffm.) Ach.) та Xanthoria parietina (L.) Th. Fr. З них два види лишайників мають високу чутливість до забруднення атмосферного повітря, три види становлять групу сильно та середньо чутливих видів, чотири види є стійкими до забруднення, два види є індикатором кислотного забруднення атмосферного повітря. Поширення індикаторів пилового й кислотного забруднення зафіксовано по всій території міста у насадженнях уздовж парків і скверів, автомобільних шляхів, біля промислових підприємств. Поширення індикаторів з високою чутливістю приурочено до природних лісових насаджень у північно-східній частині міста; із середньою чутливістю – до природних лісів, парків і вуличних насаджень у північній та центральній частинах міста. Стійкі до атмосферного забруднення види поширені досить рівномірно по всій території міста, в тому числі і на корі дерев вуличних насаджень. На підставі аналізу отриманих даних та розрахунку індексу чистоти повітря Ле Блана і Де Слувера (І.Ч.П.) було виділено чотири ізотоксичні ліхеноіндикаційні зони, що відповідають різним рівням забруднення. Найбільш забруднені ділянки (лишайникові пустелі, а також сильно і середньо забруднені ліхеноіндикаційні зони) приурочені до північно-західної та східної частин міста, що співпадає з територіями розміщення найбільших стаціонарних промислових підприємств м. Суми.
Важкі метали у ґрунтах борових лісів після пірогенного впливу
(2023) Буц Юрій Васильович; Buts Yurii Vasylovych; Крайнюк Олена Володимирівна; Krainiuk Olena Volodymyrivna; Сенчихін Юрій Миколайович; Senchykhin Yurii Mykolaiovych
Експериментальні дослідження дозволили виявити наслідки постпірогенної трансформації ґрунтів після пірогенного впливу, як від нещодавньої пожежі, так і через тривалий проміжок часу. Спостерігається певна залежність постпірогенної трансформації від давності впливу пожежі на ґрунт. Відносно недавні наслідки пожежі середньої інтенсивності на ґрунт відзначено чіткою реакцією комплексу їх властивостей.Фізико-хімічні властивості ґрунтів у після пожежний період погіршуються через те, що суттєво знижується кількостей поживних елементів у ґрунті: згорає гумус, зменшується вміст нітратного азоту. Отже, пожежі, з одного боку, покращують умови проникнення насіння у ґрунт, але погіршують умови проростання, зростання та розвитку хвойних деревних порід. Кислотно-лужна реакція за показником рН у ґрунтах, які зазнали впливу пожеж, зміщується до нейтральної, що слід пояснити насиченням поглинаючого комплексу ґрунтів лужноземельними елементами. Лісові низові пожежі суттєво трансформують морфологічний вигляд верхньої частини ґрунтового профілю. У підсумку змінюються поверхневі горизонти ґрунтів, зокрема, сформовується новий пірогенний горизонт, котрий за фізико-хімічними властивостями та вмістом зольних елементів певним чином відрізняється від природних аналогів. Під впливом пожеж відбуваються зміни таких показників, як: рН, вміст обмінних катіонів, валових і рухомих форм азоту та ін. Також слід враховувати, що поводження і вміст важких металів у лісовій підстилці обумовлена, окрім впливу пожежі, і геохімічною станом регіону – швидкістю водної міграції і біологічного поглинання, рельєфом місцевості. Концентрація важких металів у поверхневих горизонтах ґрунтів борових лісів зростає в кілька разів і перевищує фонові концентрації внаслідок мінералізації лісової підстилки і трав’янистої рослинності від згорання та подальшої міграції хімічних елементів, що являє екологічну небезпеку.
Визначення та прогнозування вмісту есенціальних важких металів у поверхневих водах урбанізованих ділянок річки Тетерів (Житомир)
(Гельветика, 2024) Скиба Галина Віталіївна; Skyba Halyna Vitaliivna; Кірейцева Ганна Вікторівна; Kireitseva Hanna Viktorivna; Герасимчук Олена Леонтіївна; Herasymchuk Olena Leontiivna; Циганенко-Дзюбенко Ілля Юрійович; Tsyhanenko-Dziubenko Illia Yuriiovych; Хоменко Світлана Володимирівна; Khomenko Svitlana Volodymyrivna
У науковій статті представлені результати досліджень визначення і прогнозування концентрацій іонів ессенціальних важких металів (Fe3+, Cr3+, Mn2+, Cu2+, Zn2+, Со2+) у поверхневих водах річки Тетерів в межах міста Житомира. Здійснено моніторингові дослідження концентрацій зазначених металів протягом 2018–2023 років. Встановлено перевищення ГДК по іонам важких металах Fe3+, Cr3+, Mn2+, Zn2+, що призводить до порушення біохімічних процесів і фізіологічних функцій живих організмів. Концентрації Cu2+, Со2+ не перевищують гранично допустимих значень, проте існує потенційний ризик для здо-ров’я людини від хронічного впливу низьких концентрацій кобальту та купруму через тривалий вплив і потенційну взаємо-дію з іншими іонами металів. Вода в межах міста характеризується нестабільною якістю за вмістом мангану. Моніторинг концентрації іонів Mn2+ протягом року показав її зростання два рази на рік, в кінці весни і на початку осені. В ці періоди концентрація мангану перевищує гранично допустимі концентрації. Циклічний характер коливань вмісту мангану зумовлений сезонними змінами температури води та інтенсивності процесів фотосинтезу і розкладу органічних речовин, що вплива-ють на міграцію та акумуляцію цього елементу у водному середовищі. Основним джерелом надходження важких металів до поверхневих вод є промислові підприємства внаслідок недосконалих технологій очищення стоків. Значна частка забруд-нень також потрапляє у водойми з поверхневими стоками урбанізованих територій та господарсько-побутовими стічними водами. Додатковим фактором забруднення води іонами важких металів є їх вивільнення з донних відкладень. Результати цього дослідження інформують про заходи щодо відновлення та управління забрудненням води в межах міста і спрямовані на захист здоров’я міського населення. Для мінімізації надходження важких металів у р. Тетерів необхідно насамперед забезпе-чити ефективне очищення промислових і комунальних стічних вод, поліпшити очистку дощових стоків з міських територій перед їх скидом у річку, запровадити систему сортування відходів та їх переробки, пропагувати серед населення екологічну свідомість та реалізувати програми сталого розвитку регіону.
Використання супутникових даних для моніторингу та аналізу торф’яних пожеж на прикладі Полтавської області (серпень-листопад 2024 року)
(Гельветика, 2025) Мельник Ірина Геннадіївна; Melnyk Iryna Hennadiivna
Стаття присвячена дослідженню торф’яних пожеж на території Полтавської області з використанням методів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). Торфовища є важливими екосистемами, які відіграють ключову роль у регулюванні водного балансу, збереженні біорізноманіття та накопиченні вуглецю. Проте, вони часто зазнають негативного впливу від пожеж, що призводить до екологічних та економічних збитків. У роботі розглянуто особливості торф’яних пожеж, їх причини та наслідки, а також можливості використання супутникових даних для їх моніторингу та аналізу. Дослідження проведено на прикладі Лубенського району Полтавської області, де за період з серпня по листопад 2024 року було зафіксовано 10 пожеж на нелісових торфовищах. Для моніторингу використовувалися супутникові знімки Sentinel-2 L2A, що дозволили виявити активні осередки горіння та згарища. Застосування мультиспектрального аналізу, зокрема каналів короткохвильового інфрачервоного діапазону (SWIR), а також вегетаційного (NDVI), водного (NDWI) індексів, нормалізованого коефіцієнту горіння (NBR) та індексу зеленого хлорофілу (GCI), дало змогу оцінити ступінь пошкодження рослинності та гідрологічного режиму торфовищ. Результати дослідження підтвердили високу ефективність використання супутникових даних для моніторингу торф’яних пожеж та їх наслідків. Виявлення первинних осередків горіння є критично важливим для встановлення причин пожеж та планування протипожежних заходів. Аналіз часової динаміки NDVI показав суттєве погіршення стану рослинності після пожеж. Стаття підкреслює необхідність подальших досліджень з використанням методів ДЗЗ для моніторингу торф’яних пожеж, а також важливість поєднання супутникових даних з наземними та аеровізуальними спостереженнями для отримання більш повної картини стану торфовищ.
Вплив афлатоксину В1 на інтенсивність перекисного окиснення ліпідів у тканинах карася звичайного
(2026) Симонова Наталія Анатоліївна; Symonova Nataliia Anatoliivna; Мехед Ольга Борисівна; Mekhed Olha Borysivna
У сучасній аквакультурі інтенсивне використання рослинних інгредієнтів у кормах для риб істотно підвищує ризик їх контамінації мікотоксинами. Ці вторинні метаболіти мікроскопічних грибів становлять серйозну загрозу для здоров’я гідробіонтів, оскільки можуть накопичуватися у кормовій базі та надходити в організм риб навіть у низьких концентраціях. Серед широкого спектра мікотоксинів особливу небезпеку становить афлатоксин В1 (АФВ1) – один із найбільш токсичних та поширених контамінантів, який вважається потужним гепатотоксином, канцерогеном і імунодепресантом. Його небезпека для рибницьких господарств полягає у здатності порушувати метаболізм, індукувати окислювальний стрес та значно знижувати продуктивність аквакультури. У проведеному дослідженні встановлено, що афлатоксин В1 індукує інтенсивні процеси перекисного окиснення ліпідів і спричиняє окислювальний стрес у тканинах карася звичайного (Carassius carassius (Linnaeus, 1758)). Це проявлялося у статистично значущому підвищенні рівня малонового діальдегіду (МДА) та дієнових кон’югатів у всіх досліджених тканинах експериментальної групи порівняно з контролем. Найбільш виражені зміни спостерігалися у печінці, що підтверджує її ключову роль як органу-мішені для токсичної дії афлатоксину. Водночас у відповідь на підвищене навантаження активних форм кисню відбувалася компенсаторна активація ферментів антиоксидантного захисту. Зокрема, було зафіксовано значне зростання активності супероксиддисмутази (СОД), каталази (КАТ) та глутатіонпероксидази (ГП), що свідчить про мобілізацію природних захисних механізмів організму риб. Отримані результати доводять, що афлатоксин В1 навіть у низьких концентраціях чинить виражений токсичний вплив на риб, порушуючи окислювально-відновні процеси, змінюючи біохімічний гомеостаз і провокуючи розвиток окислювального стресу. Це підтверджує необхідність комплексного моніторингу стану риб у системах аквакультури, а також впровадження профілактичних стратегій. Одним із найбільш перспективних напрямів є застосування кормових добавок-адсорбентів та антиоксидантних препаратів, здатних знижувати біодоступність афлатоксину і нейтралізувати його негативний вплив. Таким чином, результати дослідження не лише поглиблюють розуміння механізмів дії АФВ1 на організм риб, але й мають практичне значення для підвищення екологічної та харчової безпеки у сучасних рибогосподарських системах. In modern aquaculture, the intensive use of plant ingredients in fish feeds increases the risk of their contamination with mycotoxins. Among these compounds, aflatoxin B1 (AFB1), which is a potent toxicant and is known for its ability to cause oxidative stress, is of particular concern. In view of this, the aim of our work was to investigate the effect of AFB1 on lipid peroxidation processes and the state of antioxidant protection in the tissues of common crucian carp (Carassius carassius (Linnaeus, 1758)), an important commercial fish. The experiment lasted 14 days and was conducted on crucian carp pairs kept in 200-liter aquariums. The fish were divided into\ two groups: control (without the addition of AFB1) and experimental, which was daily supplemented with AFB1 at a concentration of 1.0 μg/L. After the experiment, biochemical analysis of liver, gill, brain and skeletal muscle tissues was performed. The intensity of lipid peroxidation processes was assessed by the level of end products – malondialdehyde (MDA) and intermediate products –diene conjugates. In addition, the activity of key enzymes of antioxidant defense was measured: superoxide dismutase (SOD), catalase (CAT) nd glutathione peroxidase (GP). The results obtained showed that the effect of aflatoxin B1 caused significant oxidative stress in the body of crucian carp. In all studied tissues of the experimental group, a statistically significant increase in the level of MDA and diene conjugates was recorded compared to the control group. The most pronounced changes were observed in the liver, which confirms its role as the main target organ for this toxin. At the same time, in response to the increased level of oxidative stress, compensatory activation of antioxidant defense enzymes occurred in the fish body, which is manifested in a significant increase in the activity of SOD, CAT and GP. These data indicate that aflatoxin B1, even at low concentrations, has a pronounced toxic effect, disrupting redox processes in the fish body. The results of our study are an important confirmation of the need to develop and implement effective strategies to minimize the negative consequences of aflatoxicosis in aquaculture, which includes the use of feed additives-adsorbents.
Вплив бактеріальних препаратів на накопичення фотосинтетичних пігментів у листках Cicer Arietinum L
(Гельветика, 2024) Чернік Ігор Валерійович; Chernik Ihor Valeriiovych; Пида Світлана Василівна; Pyda Svitlana Vasylivna; Тригуба Олена Василівна; Tryhuba Olena Vasylivna; Мацюк Оксана Богданівна; Matsiuk Oksana Bohdanivna
У статті представлено результати дослідження впливу передпосівної обробки насіння бактеріальною суспензією селекці-онованого штаму Mesorhizobium ciceri ND-64 (БС) та Ризогуміном на накопичення у листках Cicer arietinum L. сорту Пам’ять хлорофілів а і b, каротиноїдів, їх співвідношення в онтогенезі за вирощування рослин в умовах Західного Лісостепу України. Нут звичайний є високотехнологічною зернобобовою культурою, тому першочерговим завданням для сільськогосподарських виробників є науково-обґрунтоване удосконалення технології його вирощування.Встановлено, що використання у технології вирощування нуту звичайного мікробних препаратів на основі Mesorhizobium ciceri суттєво впливало на накопичення у листках хлорофілу а упродовж генеративних фаз розвитку рослин. Їх уміст за впливу БС зростав на 5,9–10,9% та Ризогуміну – 3,3–10,1%. Виявлено тенденцію до підвищення вмісту хлорофілу b у мезофілі листків за впливу бактеріальних препаратів. Накопичення фотосинтетичних пігментів у листах залежало від фази росту і розвитку рослин. Найвищим умістом хлорофілів (а+b) характеризувалися листки у фазі зеленого бобу, каротиноїдів – цвітіння. Показ-ники співвідношення суми хлорофілів (а+b) до каротиноїдів за впливу бактеріальних препаратів упродовж генеративних фаз росту та розвитку рослин статистично вірогідно не відрізнялися від контролю.Впровадження у практику нуту звичайного сорту Пам’ять, у технології вирощування якого використовуватимуться бактеріальні препарати на основі Mesorhizobium ciceri, дозволить інтенсифікувати фотосинтетичні процеси, що відповідно позитивно вплине на урожайність, дозволить знизити дефіцит рослинних білків, покращити фітосанітарний і фізико-хімічний стани ґрунту.
Вплив гербіциду раундап на азотофіксувальні бактерії роду
(2025) Звір Галина Іванівна; Zvir Halyna Ivanivna; Різун Ганна Михайлівна; Rizun Hanna Mykhailivna
У статті наведено результати дослідження впливу гербіциду Раундап на нагромадження біомаси та утворення йонів амонію клітинами азотофіксувальних бактерій Аzotobacter chroococcum ВКМ В-1272 та Azotobacter sp. А2. Чутливість бактерій до дії гербіциду досліджували диско-дифузійним методом, використовуючи паперові диски, просочені різними концентраціями препарату. З метою дослідження впливу Раундапу на нагромадження біомаси азотофіксувальні бактерії вирощували в середовищі Ешбі упродовж 2–3 діб за температури 28 °С та аеробних умов. Гербіцид додавали в концентраціях 8 мл/л (рекомендована доза) та 16 мл/л. Біомасу та концентрацію йонів амонію вимірювали фотоелектроколориметричним методом за довжини хвилі 390 нм та 640 нм відповідно. Встановлено, що Раундап за рекомендованої до використання та вдвічі вищій дозі інгібував ріст та утворення йонів амонію мікроорганізмами-діазотрофами за лабораторних умов. Внесення у середовище культивування бактерій Раундапу спричинило зниження нагромадження біомаси обома штамами азотофіксувальних бактерій у логарифмічній фазі росту. Зниження біомаси, можливо, відбувається внаслідок присутності в гербіциді, крім діючої речовини, інертних компонентів, консервантів тощо, призначених для підвищення ефективності препарату, стабільності, подовження терміну зберігання тощо. Попереднє культивування азотофіксувальних бактерій у середовищі з Раундапом у рекомендованій дозі робить їх чутливими до дії гербіциду і зумовлює зниження мікробної біомаси порівняно з вихідними культурами. Відновлення атмос- ферного азоту до аміаку вільноживучими азотофіксувальними бактеріями роду Azotobacter пригнічувалося гербіцидом залежно від його концентрації у середовищі та сенсибілізації мікроорганізмів. Продемонстровано, що неодноразове застосування Раундапу сенсибілізує мікроорганізми до дії гербіциду, що зрештою негативно позначається не лише на нагромадженні біомаси, але й на процесі діазотрофії. Наголошено на важливості дозованого та обґрунтованого застосування гербіцидів на основі гліфосату задля уникнення негативного впливу на мікроорганізми ґрунту, що беруть участь у кругообігу нітрогену.

Переглянути

Перегляд Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування