Перегляд за Автор "Zavhorodnia Yuliia Stepanivna"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Modern Law Education in the Context of Natural Understanding of Law(2019-12) Kuchuk Andrii Mykolaiovych; Serdiuk Liliia Mykolaivna; Zavhorodnia Yuliia Stepanivna; Кучук Андрій Миколайович; Сердюк Лілія Миколаївна; Завгородня Юлія СтепанівнаThe article is devoted to explaining the differences between legal educational systems in states with a positivist understanding of law and states where the system of law is based on the natural understanding of law. Law education has a value orientation. The educational process at higher law schools aims not only to transfer information about law but also to involve the student into the legal values. The purpose of law education under the positivist understanding of law is to provide the student with encyclopaedic knowledge of current legislation. The purpose of legal education under the natural understanding of law is the preparation of a critically minded lawyer, who is characterized by devotion to the idea of law and who meets advanced ethical requirements. An important direction for improving law education is the introduction of legal clinical education.Документ Конституційне право(2023) Кучук Андрій Миколайович; Завгородня Юлія Степанівна; Kuchuk Andrii Mykolaiovych; Zavhorodnia Yuliia StepanivnaУ навчально-методичному посібнику розкриваються основні поло-ження конституційного права, що дозволяють здобувачам вищої освіти зрозуміти роль та зміст конституційного права. До кожно з тем, що ви-вчаються (в тому числі й питань розділів) наводяться методичні рекомен-дації, вказується додаткова література та відеоматеріали, опрацювання яких дозволяє глибше вивчити відповідну тематику. Розраховано на студентів, курсантів і викладачів закладів вищої осві-ти, які готують фахівців за спеціальністю 081 Право, а також усіх тих, хто цікавиться питаннями конституційного права.Документ Особливості прав дитини: загальноправовий аспект(2022) Кучук Андрій Миколайович; Kuchuk Andrii Mykolaiovych; Завгородня Юлія Степанівна; Zavhorodnia Yuliia StepanivnaАктуальність дослідження обумовлюється необхідністю чіткого розуміння змісту прав дитини задля їх відмежування від суміжних правових понять. Відзначається, що за сучасних умов функціонування Української держави на порядку денному для вітчизняної правничої науки постало питання як забезпечення людських прав, так і забезпечення прав дитини. Метою роботи є висвітлення особливостей прав дитини. людські права Акцентується увага на окремих положеннях, які мають важливе методологічне значення для сприйняття проблематики прав дитини. Права дитини тривалий час переважно не були предметом вітчизняного правничого дискурсу, зважаючи на усталене сприйняття дитини, зокрема, як об’єктів виховного впливу повнолітніх осіб (для подолання такого підходу в Україні запроваджена нова українська школа, основною ідеєю якої є забезпечити можливість вільного розвитку дитини). Відзначається, що певна непослідовність сприйняття людських прав стала чинником розуміння прав дитини як категорії, що замінює своїм змістом людські права. Людські права є тими вимогами, що ставляться не до інших осіб (фізичних чи юридичних), а саме до держави. На державі лежить обов’язок забезпечувати ці природні, невід’ємні можливості людини. При цьому, це односторонній зв'язок: людина наділена тільки правами, а держава має тільки обов’язки. Людські права не передбачають (і не можуть передбачати) обов’язки людини; обов’язки покладаються на публічну владу. Натомість права дитини передбачають наявність у дитини і певних обов’язків та , відповідно, наявність обов’язків та прав у інших суб’єктів (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників та ін.). Резюмується, що з метою уникнення неоднозначного сприйняття правового явища, позначуваного терміном «права людини», доцільно послуговуватися терміносполукою «людські права». Що дозволить, зокрема, чітко визначити відмінність прав дитини від людських прав. При цьому людські права є «базовими» можливостями будь-якої людської істоти (у тому числі й дитини), а права дитини є додатковими можливостями неповнолітніх людей, визнання і забезпечення яких пов’язані, зокрема, з психо-соматичними характеристиками. Основною особливість прав дитини (яка дозволяє відмежувати їх від людських прав) є двосторонній зв'язок суб’єктів та обумовленість наявності обов’язківДокумент Права дитини як критерій державно-правового режиму(2022) Кучук Андрій Миколайович; Завгородня Юлія Степанівна; Kuchuk Andrii Mykolaiovych; Zavhorodnia Yuliia StepanivnaАктуальність дослідження обумовлюється недостатньою дослідженістю проблеми діяльності держави щодо забезпечення прав дитини як критерію державно-правовий режиму. Інтенція дослідників зосереджена на правах людини, поза увагою науковців залишаються тематика місця прав дитини серед ознак, що характеризують державно-правовий режим. Вказується на використання у науковій правничій літературі різних термінів, що позначають досліджуване явище – сукупність способів, методів і прийомів здійснення державної влади: «політичний режим», «державний режим», «державно-правовий режим», «державно-політичний режим». Відзначається, що кардинально протилежним буде спосіб здійснення публічної влади за умов, коли визнаються/ не визнаються державою людські права та основний обов’язок держави їх забезпечувати. Акцентується увага, що права дитини мають розглядатися у їх зв’язку з правами людини: дитина, будучи людською істотою, наділена усіма правами людини. У недемократичному суспільстві права дитини розуміються як щось відмінне від людських прав людини, як їх еквівалент. За демократичного державно-правового режиму права дитини сприймаються як субсидіарний елемент правового статусу дитини (на додаток до притаманних дитині людських прав), через психічні та соматичні особливості сприйняття дитиною навколишнього світу, обмежені можливості дитини. захистити свої права (в деяких випадках і фактична неможливість останнього). Резюмується, що відношення органів державної влади до прав дитини є додатковою ознакою, яка характеризує державно-правовий режим. В демократичних державах права дитини інтерпретуються як такі можливості, що належать дитині поряд з правами людини; їх наявність обумовлюється необхідністю додаткового захисту дитини через психосоматичні особливості розвитку. При цьому дитина розглядається як суб’єкт соціальних відносин з властивими йому інтересами та потребами. В країнах з антидемократичним державно-правовим режимом дитина розглядається суто як «об’єкт виховного впливу» (у першу чергу ідеологічного), який самостійно не розуміє власних інтересів та не може їх висловити. Права дитини носять декларативний характер та закріплюються переважно з пропагандистською метою (створення гуманістичного образу публічної влади тощо).Документ Юридична компаративістика(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2018) Кучук Андрій Миколайович; Завгородня Юлія Степанівна; Kuchuk Andrii Mykolaiovych; Zavhorodnia Yuliia StepanivnaПосібник підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Юридична компаративістика». З урахуванням сучасних досягнень юридичної науки, а також юридичної практики Єропейського суду з прав людини та норм міжнародного права системно висвітлено основні світоглядні ідеї та категорії порівняльного правознавства. Розраховано на студентів, курсантів і викладачів вищих навчальних закладів юридичного профілю, а також усіх тих, хто цікавиться питаннями порівняльного правознавства.