Перегляд за Автор "Stakhevych Oleksandr Oleksandrovych"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Камерно-вокальна творчість Павла Сениці у викликах українського музичного мистецтва першої третини ХХ століття
    (Гельветика, 2025) Стахевич Олександр Олександрович; Stakhevych Oleksandr Oleksandrovych
    Розглянуто еволюцію камерно-вокальної творчості визначного українського композитора Павла Сениці (1879–1960) у контексті соціально-політичних зрушень першої третини ХХ століття. Відзначено типовий для митців – вихідців з України шлях композитора до набуття професійності: видатні здібності й прагнення займатися музикою надали можливість навчатися і завершити Московську консерваторію, а після залишитися працювати в ній. Відзначено, що, незважаючи на проживання в столиці імперії, а згодом країни рад, П.Сениця весь час був кревно пов’язаний з Україною, насамперед з Харковом. Камерно-вокальні твори, які він писав протягом всього життя, змістовно і стилістично відбивають ті зрушення, які відбувались у вітчизняній культурі окресленого періоду. Перші солоспіви на слова Т.Шевченка було створено ще під час навчання у школі Воздвиженського братства. Ці композиції демонструють традиційний національно-романтичний стиль композиції, характерний для М.Лисенка та представників цього напрямку початку ХХ століття. Навчання у консерваторії та впливи культури «срібного віку» позначилось на зверненні композитора до декадансних образів та модерних засобів композиції. Це солоспіви на слова К.Бальмонта, Л.Косуновича, Ф.Сологуба, О.Чюміної, у тому числі схожих за настроями віршів українських поетів М.Кічури, М.Шаповала. Після 1910-х років у камерно-вокальній творчості композитор звертається виключно до текстів українських поетів (О.Коваленко, О.Олесь, В.Сосюра). У 1920-х роках солоспіви та пісні П.Сениці присвячено оспівуванню радісного життя у новій соціалістичній країні (А.Дикий, Я.Мамонтов, М.Рильський, В.Сосюра, П.Тичина). Проте композитор залишається вірним собі, його хвилюють питання людської гідності, щирості почуттів, існування України. Багато камер-но-вокальних композицій у 1920–1930-ті роки пишеться на вірші «неблагонадійних» поетів П.Голоти, М.Кічури, О.Коваленка, О.Неприцького-Грановського, О.Олеся, М.Філянського, М.Шаповала та ін. У романсах і піснях П.Сениці, створених на власні тексти, переважає пейзажно-зображальний характер.