Перегляд за Автор "Stakhevych Halyna Oleksandrivna"
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Постать жінки-митця в європейському образотворчому мистецтві (XVIII – початок ХХ ст.)(CумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Стахевич Галина Олександрівна; Stakhevych Halyna Oleksandrivna; Кохан Наталія Михайлівна; Kokhan Nataliia MykhailivnaАктуальність теми. Шлях становлення жінки в мистецтві як митця та професіонала від початку супроводжувався суворою ієрархією її ролі та соціальними обмеженнями в суспільстві. Їх творча діяльність у різних видах мистецтв трактувалась як домашня робота, розвага або хобі. Незважаючи на таке положення, починаючи з XVI століття вже були відомі художниці, які «ламали» загальноприйняте уявлення про них, як дилетанток та аматорок. Процес становлення жінки як професіонала почався у XVIII, а більш активне визнання в різних країнах Європи прийшло близько у середині ХІХ. Це було обумовлено як поступовою зміною соціальних статутів, так і поширенням феміністичного руху в Європі. Актуальність роботи зумовлена: 1) недостатнім вивченням питань щодо творчості жінок-художниць європейського образотворчого мистецтва в українському мистецтвознавстві; 2) затребуваністю досліджень в українському мистецтвознавстві, скерованих на узагальнення закономірностей і стильових особливостей художньої творчості жінок в контексті європейського образотворчого мистецтва; 3) необхідністю розгляду тенденцій розвитку та еволюції здобутків європейського образотворчого мистецтва для теоретичного обґрунтування проблеми сприйняття постаті жінки, як митця. Мета і задачі дослідження - висвітлити передумови та особливості становлення й розвитку творчості жінки-митця з XVIІІ до початку ХХ ст. Завдання дослідження: 1) зробити аналіз наукової літератури з проблеми дослідження; 2) визначити особливості оцінки мистецтва художниць крізь призму гендерної ідентифікації в історичній ретроспективі; 3) виявити специфіку творчої практики жінок в історії європейського образотворчого мистецтва до XVIII ст.; 4) висвітлити шляхи становлення жінки-художниці, як професіонала та митця, в образотворчому мистецтві XVIII-ХІХ ст.; 5) розширити уявлення про роль жіночої художньої творчості в європейському образотворчому мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Об’єкт дослідження: європейське образотворче мистецтво ХVI – початку ХХ ст. Предмет дослідження: образотворче мистецтво жінки-художниці в Європі з XVIІІ до початку ХХ ст. Структура і обсяг роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 110 сторінок. Кількість використаних джерел – 74.Документ Розвиток саксофонного виконавства в Україні XX – початку XXI століття(2020) Бова Жанна Михайлівна; Bova Zhanna Mykhailivna; Стахевич Галина Олександрівна; Stakhevych Halyna OleksandrivnaСьогодні в Україні саксофон є популярним інструментом в академічному та естрадному виконавстві, а також навчальному середовищі. Ряд питань щодо історії, теорії та художньо-технічних можливостей саксофонного виконавського мистецтва розглядається у вітчизняних та зарубіжних музикознавчих працях. Однак на сьогодні існує мало робіт у яких висвітлюється творча та виконавська діяльність українських академічних та джазових ансамблів та солістів. Актуальність роботи зумовлена: 1) недостатнім вивченням питань становлення та розвитку саксофонного виконавства в Україні; 2) затребуваністю досліджень, скерованих на узагальнення закономірностей і тенденцій виконавської творчості для саксофона в контексті української музичної культури ХХ ст.; 3) необхідністю розгляду тенденцій, пов’язаних з еволюцією технічного та виразового потенціалу саксофона задля теоретичного обґрунтування проблеми виконавства. Мета і задачі дослідження. Метою роботи є виявлення специфіки українського саксофонного виконавства ХХ – початку ХХІ ст. у процесі історико-культурного розвитку. Завдання дослідження: 1)зробити аналіз наукової літератури з проблеми дослідження; 2) виявити специфіку використання інструмента в професійній композиторській та виконавський практиці української музичної культури ХХ – початку ХХІ ст.; 3) висвітлити шляхи розвитку саксофонного виконавства української естради зазначеного періоду; 4) розширити уявлення про роль саксофонного мистецтва в Україні ХХ – початку ХХІ століття.Документ Скрипковий концерт у творчості українських композиторів(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Грицай Вікторія Вікторівна; Hrytsai Viktoriia Viktorivna; Стахевич Галина Олександрівна; Stakhevych Halyna OleksandrivnaАктуальність теми. Становлення скрипкового концерту в українській професійній музиці відбувається досить пізно. Сформований в Україні у 1920-х роках, цей жанр пройшов стрімкий і яскравий еволюційний шлях, а в останні десятиліття опинився в авангарді експериментального напрямку композиторської творчості. Будучи важливою віхою у творчості видатних українських митців – сучасний український скрипковий концерт вражає унікальністю концепцій, переосмисленням традиційних композиційних структур, вільним володінням нетрадиційним звуковим матеріалом. Тому створення загальної панорами еволюції українського скрипкового концерту від зародження до сьогодення є актуальним і перспективним. Мета і задачі дослідження – висвітлити специфіку розвитку українського скрипкового концерту у ХХ-ХХІ ст. Завдання дослідження: 1) зробити аналіз вітчизняної та зарубіжної мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження; 2) висвітлити етапи еволюції жанру скрипкового концерту в українському музичному мистецтві; 3) конкретизувати основні тенденції розвитку скрипкового концерту у творчості українських композиторів; 4) визначити знакові постаті в українському скрипковому виконавстві. Об’єкт дослідження: український скрипковий концерт. Предмет дослідження: скрипковий концерт у творчості провідних українських композиторів ХХ-ХХІ столітьДокумент Тенденції розвитку європейського виконавства другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. (на прикладі оркестрової музики)(2020) Кононенко Микола Володимирович; Kononenko Mykola Volodymyrovych; Стахевич Галина Олександрівна; Stakhevych Halyna OleksandrivnaНа сьогодні питання музичного виконавського мистецтва є одним із актуальних у мистецтвознавчій науці. Його вивчення торкається музичної специфіки різних етапів вього історичного розвитку, які особливо гостро постають в другій половині ХІХ – початку ХХІ ст. Виконавське мистецтво даного періоду презентують митці різних художнiх течій та національних традицій. Особливості виконавської практики кінця ХІХ – початку ХХІ століття мають вагомі відмінності від попередніх епох. Бурхливий розвиток масової культури та естрадного виконавства паралельно з діяльністю професійних композиторів призводить до розширення та трансформації концертної практики. Отже, актуальність теми магістерської роботи обумовлена: 1) малою кількістю наукових розвідок спрямованих на осягнення розвитку виконавського мистецтва з другої половини ХІХ до сьогодення; 2) потребою розробки проблематики з комплексного виконавського мистецтва; 3) зразковими змінами в музичній культурі та мистецтві ХХ – початку ХХІ ст., що обумовлені історичними процесами художньо-стильової трансформації. Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення шляхів розвитку та специфіку європейського виконавського мистецтва з другої половини ХІХ до початку ХХІ ст. у процесі історико-культурного розвитку. Завдання роботи: 1) зробити аналіз наукової літератури з проблеми дослідження; 2) розширити уявлення про роль виконавського мистецтва ХХ – початку ХХІ століття; 3) висвітлити шляхи розвитку музичного виконавства у кіноіндустрії та масовій культурі зазначеного періоду; 4) виявити специфіку використання різних презентаційних форм у композиторській та виконавський практиці європейської музичної культури другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.Документ Фортепіанний концерт А. Гензельта в мистецько-освітньому просторі доби(ФОП Цьома С. П., 2019) Стахевич Галина Олександрівна; Stakhevych Halyna Oleksandrivna; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha KostiantynivnaУ статті висвітлюється період перебування видатного німецького піаніста Адольфа фон Гензельта в 1838-1888 роках у Петербурзі. Аналізується його композиторська, педагогічна та просвітницька діяльність цього періоду. Розкривається основний підхід педагогічної практики Гензельта – виховання не окремих, виняткових піаністіввіртуозів, а технічно оснащних і грамотних музикантів у цілому. Відзначається, що педагогічні принципи Гензельта і діяльність його учнів відіграли важливу роль у розвитку музичної освіти того часу. Констатується, що результатом роботи знаменитого німецького віртуоза й педагога в Росії стало створення вітчизняної фортепіанної школи XIX століття. Аналіз Концерту для фортепіано з оркестром f-moll ор. 16 А. Гензельта надає уявлення про характерні риси композиторського й піаністичного стилю автора. Виконавські та технічні завдання, які вирішують виконавці під час вивчення концерту, свідчать про органічний взаємозв’язок між педагогічною та композиторською творчістю автора.Документ Фортепіанний концерт у контексті стильових процесів першої третини ХІХ ст. (на матеріалі творчості Й. Н. Гуммеля, І. Мошелеса та Ф. Риса)(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2019) Стахевич Галина Олександрівна; Stakhevych Halyna OleksandrivnaДисертацію присвячено вивченню жанру фортепіанного концерту ранньоромантичного періоду у творчості композиторів-піаністів австро-німецької традиції. Мета роботи полягає у встановленні концептуально нового характеру стильової парадигми фортепіанного концерту австро-німецьких композиторівпіаністів першої третини ХІХ століття та у визначенні їх впливу на розвиток романтичного концерту подальшого часу. В дослідженні висвітлено жанрово-стильові особливості фортепіанного концерту в процесі його історичного розвитку. Виявлено стилістичні особливості фортепіанних концертів композиторів-піаністів австро-німецької традиції – Ю. Бенедикта, Ф. Гензельта, Ф. Гіллера, Й. Н. Гуммеля, І. Мошелеса, Й. П. Піксіса, Ф. Риса, В. Тауберта, К. Черні, Д. Штейбельта. Доведено, що в творчості цих митців фортепіанний концерт набуває оновлення художньообразного змісту та збагачується новими виразними й технічно-виконавськими (піаністичними) засобами, що відповідали новому романтичному світовідчуттю. Здійснено музикознавчий аналіз фортепіанних концертів зазначених композиторів, окрему увагу приділено творам Й. Н. Гуммеля, І. Мошелеса та Ф. Риса. Проведено їх порівняльну характеристику із жанровими моделями 18 попередньої та наступної епох. Визначено відмінні особливості фортепіанного концерту періоду раннього романтизму, що поєднує як класичні, так і романтичні ознаки. Доведено, що характерні для творів раннього романтизму – поетизація та психологізм художніх образів, інтонаційна виразність і гнучкість мелодії, віртуозний блиск та імпровізаційність викладення, пошуки тембрального забарвлення – згодом стали основоположними ознаками концертної творчості композиторів-романтиків.