Перегляд за Автор "Kalashnykova Alla Ihorivna"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Документ
    Стильові параметри формування української фортепіанної музики малих форм першої третини ХХ ст.
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020) Калашникова Алла Ігорівна; Kalashnykova Alla Ihorivna
    У дисертації вперше розглянута українська фортепіанна музика малих форм першої третини ХХ століття, як окрема сфера творчості. Визначені провідні стилеутворювальні фактори національної музичної культури не лише в аспекті реалізації національних ідей, а й у контексті загальноєвропейських тенденцій. В роботі висвітлено особливості художніх стилів, що виникли на зламі століть: імпресіонізм, експресіонізм, неокласичні та неофольклорні тенденції та їх вплив на формування української фортепіанної мініатюри першої третини ХХ століття. Виявлено, що постмодерністичне спрямування українського неоавангарду 1960 – 1970-х років проявлялося в інтерпретуючому і компресованому проходженні новітніх технік, що позбавило українську музичну знакову систему від заперечення комунікаційних властивостей музики, притаманному європейському авангарду початку століття. Невблаганному і прогресуючому перетворенню музичної матерії, що було спричинено звуковим «вибухом», який стався у наслідок відмови від класичних настанов у мистецтві початку ХХ ст., постмодернізм протиставив стабілізуючу, підкреслену причетність до традицій, зокрема національних. Виявлені основні стильові параметри формування фортепіанної музики малих форм, простежено становлення жанру мініатюри від витоків до постромантичних та авангардових зразків, наповнених досвідом інтровертної інтелектуальної діяльності. З’ясовано, що мініатюра представлена досить багатогранно та різноманітно у стильовому аспекті, що доводить її гнучкість, універсальність природи, відповідність культурним змінам і людській свідомості. Визначено, що мініатюра - це концепційний жанр музичної культури, який виконує власну соціокультурну та культуротворчу функції в межах малої форми. Досліджено процес становлення фортепіанної музики малих форм у творчості композиторів західноукраїнського (В. Барвінський, М. Колесса, З. Лисько, С. Людкевич, Н. Нижанківський, Р. Сімович) та східноукраїнського (М. Вериківський, П. Козицький, В. Косенко, Ф. Надененко, Л. Ревуцький, Я. Степовий, Ф. Якименко,) регіонів. Окремий пласт української модерної музики становить творчість забутих/замовчуваних композиторів С. Борткевича, В. Задерацького, Б. Кудрика, М. Рославця, Ф. Якименка, Б. Яновського. Їх добутки в жанрі фортепіанної мініатюри охоплюють весь стилістичний спектр українського мистецтва першої третини ХХ ст. Шляхом аналізу фортепіанної музики малих форм у твοрчості В. Барвінського, Б. Лятошинського, Н. Нижанківського, Ф. Якименка та ін. доведено приналежність української музичної культури до загальносвітових мистецьких процесів.
  • Документ
    Тезаурус концертмейстера: системний підхід
    (Гельветика, 2024) Калашникова Алла Ігорівна; Kalashnykova Alla Ihorivna
    Завданнями статті є обґрунтування поняття «тезаурус концертмейстера» та визначення його складових частин як складної ієрархічної системи. Об’єктом дослідження є професійна діяльність концертмейстера як розгалужена багатоскладова сфера. Предметом – система професійного тезауруса концертмейстера. Методологія дослідження спирається на системний і функціональний методи. Зазначається, що в сучасних умовах концертмейстерський фах є вельми розгалуженим, функціонує в різних умовах. Це вимагає від концертмейстера набуття різних знань, умінь і навичок під час навчання, що становлять його професійний «багаж», а також постійного професійного самовдосконалення та зростання. Беручи до уваги актуальність розроблення понять «музичний тезаурус» і «професійний тезаурус виконавця» у наукових працях (М. Калашник), на позначення комплексу знань, необхідних для концертмейстерського фаху, запропоновано поняття «тезаурус концертмейстера». Під цим поняттям розуміється система знань, яка утворює підґрунтя успішної професійної діяльності концертмейстера. Ця система ієрархічна: її фундамент становить загальний тезаурус, на ньому зростає музичний тезаурус, наступним рівнем можна вважати тезаурус виконавця (піаніста), своєрідною надбудовою є тезаурус концертмейстера. Він охоплює знання щодо: 1) специфіки концертмейстерської діяльності відповідно до сучасних умов функціонування та сфер застосування; 2) професійних шляхів, засобів, умінь і навичок її успішної реалізації в різних умовах і сферах; 3) репертуару відповідно до сфери діяльності та її умов. Кожний з умовно-теоретично виокремлених рівнів тезауруса є багатоскладовим та ієрархічним, компоненти рівнів взаємопов’язані та взаємозумовлені. Як і будь-який тезаурус, тезаурус концертмейстера формується та зберігається у двох формах – усній і письмовій.