Перегляд за Автор "Ho Litin"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Документ
    Витоки віртуозності в концертних аріях В. А. Моцарта
    (СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2024) Го Літін; Ho Litin
    Стаття відкриває завісу щодо формування уявлення про концертну арію у творчості визначного австрійського майстра музики Вольфганга Амадея Моцарта. Зазначено, що такий напрям за часів композитора не виділявся як окрема категорія, але все ж йому належить помітне місце в його творчості. У дослідженні висвітлено імена видатних науковців, які зосере-дили свої дослідження на різноманітних аспектах діяльності композитора. Виявлено, що В. А. Моцарт, будучи надзвичайно чутливим до традицій і побажань, опирався на кращі зразки, традиції та досягнення, особливо в італійській оперній сфері. Концертна арія, хоча вона і не мала такої назви за часів композитора, мала популярність, була складною, але все ж не новою формою мистецтва. Відзначається, що вставні номери композитора мали великий попит протягом усього творчого життя митця. Ці вставки із задоволенням включалися до відомих і популярних опер того часу. Зазначено, що в концертних аріях композитор застосовував не тільки віртуозне вокальне виконання, а і віртуозний інструментальний супровід. Доводиться, що цей напрям діяльності В. А. Моцарта був популярним і затребуваним на мистецьких заходах того періоду. У статті пред-ставлено імена виконавців, які були зірками концертних залів і театрів і на прохання Леопольда Моцарта займалися співом із юним віртуозом-виконавцем і композитором. Підкреслено значущість жанру концертної арії в композиторській спадщині В. А. Моцарта. Розглянуті важливі моменти для розуміння В. А. Моцартом італійського вокального мистецтва та важливість практичних навичок, які його батько вважав необхідними для майбутньої композиторської кар’єри. Відзначено, що знання, здобуті В. А. Моцартом у дитинстві, стали йому у пригоді в подальшій роботі. Підкреслено, що послугами В.А. Моцарта кори-стувалася велика кількість творчих особистостей: співаків, організаторів заходів, приватних осіб та інших композиторів, які цінували його творчість і не були проти додавання його арій до власних опер.
  • Документ
    Еволюція вокального стилю в оперній творчості В. А. Моцарта
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2025) Го Літін; Ho Litin
    В. А. Моцарт, вокальний стиль, виконавський стиль, кастрати, колоратурне сопрано, концертна арія, W. A. Mozart, vocal style, performance style, castrati, coloratura soprano, concert aria Дослідження у сфері музикознавства ХХІ століття зосереджені на комплексному осмисленні феноменів мистецтва крізь призму сучасних тенденцій та історичних контекстів. Особливу увагу привертають дослідницькі напрями, що інтегрують практичний (зокрема виконавський) і теоретичний аспекти для фактичного опанування того чи того феномену, явища, складових творчості, у тому числі такі, що спрямовані на переосмислення усталених концептів. У цьому контексті важливості набуває систематизація та оновлення знань про художньо-естетичні процеси, пов’язані з творчістю визначних композиторів минулого, зокрема тих, чий вплив суттєво трансформував традиції музичної культури як у свій час та й у історичному континуумі. Еволюція вокального стилю Вольфганга Амадея Моцарта являє з собою одну з цікавих та ключових проблем музикознавства, адже її вивчення дозволяє розкрити багатогранність художніх процесів XVIII століття та зрозуміти механізми естетичних і технічних змін, що визначили розвиток вокального мистецтва тієї доби. Вокальна творчість Моцарта, яка поєднує традиції барокового стилю, зокрема феномен кастратів, та інновації класицизму, посідає унікальне місце у світовій музичній культурі. Її стильове та технічне багатство відкриває широкі перспективи для дослідження процесів естетичної взаємодії різних історичних епох, а також суттєвих трансформацій, які відбувалися ще при житті композитора. З наявним акцентом у дослідженнях щодо оперного спадку В. А. Моцарта, складові які демонструють досягнення у вокальній творчості, де проявився взаємозв’язок його стилю з виконавськими традиціями бароко та класицизму у динаміці смислових змін залишається недостатньо висвітленим. У дослідженні наголошенно на важливості вивчення ролі кастратів як феномену барокової опери – порівняння їхньої вокальної техніки із сучасними для них колоратурними сопрано дозволяє глибше зрозуміти спадкоємність вокальних традицій і її вплив на формування композиторського стилю Моцарта, хоча й лишається поза межами кросаналізу науковців. Цей аспект, який має очевидну наукову та виконавську значущість, потребує поглибленого аналізу. Дослідження вокальної практики Моцарта відкриває нові перспективи для вивчення взаємодії вокальних технік і їх еволюції в контексті музичного естетизму XVIII століття, зокрема в аспекті інтеграції технічних та естетичних засад у формуванні цілісної картини вокальної практики.