Перегляд за Автор "Danysko Oksana Volodymyrivna"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Multidimensional Digital Transformation of Higher Education in the Context of the Evolution of Specialist Training Models(2025) Danysko Oksana Volodymyrivna; Даниско Оксана Володимирівна; Kononets Nataliia Vasylivna; Кононец Наталія Василівна; Petrenko Lesia Mykolaivna; Петренко Леся Миколаївна; Mokliak Volodymyr Mykolaiovych; Мокляк Володимир Миколайович; Mokliak Oksana Ivanivna; Мокляк Оксана ІванівнаThe article presents a conceptual and analytical review of the multidimensional digital transformation of higher education and analyzes its influence on the evolution of specialist training models. The authors systematize the key digitalization trends shaping the contemporary educational space: massification and democratization, dynamism and diversification, personalization and differentiation, adaptability and flexibility, practiceoriented learning, convergence and dialogicity, technological and resource intensity. The novelty of the research lies in the integrative structuring of these trends within a unified analytical framework that reveals their interconnections and cumulative impact on evolutionary changes in specialist training systems. Based on a systematic analysis, the main results of the digital transformation of higher education are determined: standardization, mediatization, virtualization, intellectualization, and gamification. These processes encompass the development of standards for various fields of knowledge, taking into account the requirements of the digital era and the individual characteristics of learners, alongside the active use of media to form information culture and interaction. Furthermore, they entail the widespread application of digital technologies to facilitate and automate the educational process, the integration of game elements to increase learner motivation, and the enhancement of the intellectual potential of society through the use of the latest technologies. Particular attention is devoted to comparative analysis, which has revealed differences in the vectors of educational model evolution: while the Anglo-American tradition focuses on technological efficiency, learning analytics, and a pragmatic orientation toward the labor market, European scientific schools emphasize social inclusion, dialogicity, and the humanistic dimension of transformations. It is proven that the evolution of professional training models is a context-dependent phenomenon, where digitalization acts not merely as a tool but as a driver of change in value orientations and institutional missions. The study argues that digital transformation represents not only the implementation of technologies but also a profound shift in educational paradigms and organizational models. These processes are interpreted as mechanisms for increasing the accessibility, inclusiveness, and effectiveness of education, as well as improving its quality. The findings emphasize the necessity of implementing innovations in higher education to meet the demands of a rapidly developing digital society. The study concludes that the application of digital technologies is critically important for the sustainable development of the higher education system, ensuring its ability to meet the challenges of the digital age. The results of the study will contribute to the development of the information society in Ukraine, the integration of Ukrainian higher education into the global educational space, the modernization of support programs for professional education in higher education institutions, the establishment of cooperation between universities and business, and raising public awareness of the importance of the digital transformation of education.Документ Особливості практичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у старшій профільній школі в умовах освітньої реформи в Україні(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Даниско Оксана Володимирівна; Danysko Oksana VolodymyrivnaУ статті проаналізовано особливості планування навчальних та виробничих практик для магістрантів – майбутніх учителів фізичної культури в умовах освітньої реформи в Україні. Визначено зміст, форми і методи практичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури для роботи в старшій профільній школі, обґрунтовано педагогічні умови та методичні рекомендації щодо вдосконалення практичного складника освітньо-професійних програм закладів вищої освіти. Обґрунтовано необхідність урахування двох освітніх контекстів: стандартного рівня (орієнтація на оздоровчі технології та загальну фізичну підготовку) та профільного рівня (акцент на спортивне вдосконалення, суддівську та інструкторську діяльність). Запропоновано системний підхід до практичної підготовки, що передбачає диференціацію змісту практики відповідно до індивідуальних потреб студентів та вимог сучасного освітнього процесу у закладах освіти; урахування структури освітнього процесу в старшій школі (державний та регіональний аспекти); організаційно-методичну підготовку здобувачів вищої освіти. Особливу увагу приділено модульній системі організації практики (базовий, профільний, організаційно-управлінський, дослідницькоінноваційний модулі), що сприятиме формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців відповідно до обох типів програм (рівень стандарту та профільний рівень).Документ Проблема всебічного розвитку особистості в педагогічній спадщині О. Бутовського(2012) Даниско Оксана Володимирівна; Danysko Oksana VolodymyrivnaУ статті розглянуто проблему всебічного формування особистості в науково-педагогічні спадщині О. Бутовського. Доведено, що ключовим концептом педагогічної теорії вчений визначав тілесне (фізичне) виховання. Праналізовано теоретичні ідеї та практичний досвід педагога з метою виявлення специфіки поглядів на формування здорового способу життя як засобу повноцінного та гармонійного розвитку особистості.Документ Роль педагогічних знань у формуванні військово-технічної компетентності курсантів(2025) Корносенко Оксана Костянтинівна; Kornosenko Oksana Kostiantynivna; Даниско Оксана Володимирівна; Danysko Oksana VolodymyrivnaУ статті розглянуто роль педагогічних знань у процесі формування військово-технічної компетентності курсантів, що є ключовим аспектом їхньої професійної підготовки. В умовах сучасних військових конфліктів, які характеризуються високою технологічною інтенсивністю, зростає потреба не лише у фізичній підготовці військовослужбовців, але й у розвитку їхніх технічних знань та аналітичних здібностей. Аналіз наукових досліджень засвідчив необхідність комплексного підходу до формування військово-технічної компетентності, що передбачає інтеграцію технічної підготовки, психолого- педагогічних аспектів та адаптацію до сучасних військових реалій. Метою цієї статті є обґрунтування ролі педагогічних знань у формуванні військово-технічної компетентності курсантів шляхом аналізу сучасних методологічних підходів до військової освіти, визначення ефективних педагогічних методів та технологій навчання, які сприяють розвитку технічних знань, практичних навичок і аналітичного мислення майбутніх офіцерів. У дослідженні використано аналіз та узагальнення наукової літератури, порівняльний аналіз методів навчання, анкетування курсантів і викладачів, педагогічне спостереження. Результати дослідження показали, що педагогічні знання дозволяють викладачам ефективно застосовувати методи активного навчання, технології змішаного навчання, а також розробляти навчальні програми, що відповідають актуальним вимогам військової освіти. Застосування педагогічних знань сприяє формуванню військово- технічної компетентності курсантів, підвищенню мотивації, розвитку критичного мислення, здатності до самостійного навчання та адаптації до змін оперативно-тактичної обстановки. Висновки підкреслюють важливість педагогічної компетентності викладачів закладів вищої військової освіти для ефективного формування військово-технічної компетентності майбутніх офіцерів. Інтеграція педагогічних методів у навчальний процес дозволяє оптимізувати процес передачі знань та створити сприятливе навчальне середовище, що сприяє професійному розвитку курсантів та підвищенню обороноздатності країни. This article examines the role of pedagogical knowledge in the formation of cadets' military-technical competence, a crucial aspect of their professional training. In the context of modern military conflicts characterized by high technological intensity, there is a growing need not only for the physical training of military personnel but also for the development of their technical knowledge and analytical skills. An analysis of scientific research has demonstrated the necessity for a comprehensive approach to the formation of military-technical competence, which involves the integration of technical training, psycho-pedagogical aspects, and adaptation to modern military realities. The purpose of this article is to substantiate the role of pedagogical knowledge in the formation of cadets' military-technical competence by analyzing contemporary methodological approaches to military education, identifying effective pedagogical methods and teaching technologies that contribute to the development of future officers' technical knowledge, practical skills, and analytical thinking. The study employed an analysis and synthesis of scientific literature, a comparative analysis of teaching methods, surveys of cadets and instructors, and pedagogical observation. The research findings revealed that pedagogical knowledge enables instructors to effectively implement active learning methods, blended learning technologies, and develop curricula that meet the current requirements of military education. The application of pedagogical knowledge contributes to the formation of cadets' military-technical competence, enhances motivation, develops critical thinking, promotes the ability for independent learning, and facilitates adaptation to changes in the operational and tactical environment.. The integration of pedagogical methods into the educational process optimizes the knowledge transfer process and creates a conducive learning environment, thereby fostering cadets' professional development and strengthening the country's defense capabilities.Документ Феномен наукових шкіл у педагогічних університетах України повоєнного періоду на прикладі Полтавського педагогічного інституту(2026) Даниско Оксана Володимирівна; Danysko Oksana Volodymyrivna; Мокляк Володимир Миколайович; Mokliak Volodymyr MykolaiovychСтаттю присвячено історико-педагогічному аналізу феномену наукових шкіл у системі вищої педагогічної освіти України повоєнного періоду (1945–1991 рр.). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення істориконаукового досвіду розвитку педагогічних університетів у контексті сучасних трансформацій національної системи освіти і науки, викликів воєнного та повоєнного розвитку держави, а також потребою збереження академічної пам’яті й тяглості наукових традицій. У статті наукові школи розглядаються як важливий соціокультурний та інституційний феномен, що забезпечує формування науково-педагогічних кадрів, інтеграцію наукових досліджень в освітній процес і стійкий розвиток університетської науки. Метою статті є з’ясування сутнісних характеристик та організаційних особливостей становлення і функціонування наукових шкіл у педагогічних університетах України повоєнного періоду шляхом ретроспективного аналізу діяльності наукового осередку органічної хімії професора Андрія Потаповича Каришина у Полтавському педагогічному інституті (нині – Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка) як спільноти дослідників, об’єднаної методологією, тематикою наукового пошуку, наставницькою моделлю підготовки кадрів та наступністю поколінь. Методологічну основу роботи становить поєднання загальнонаукових, теоретичних та спеціально-історичних методів: проблемно-хронологічний метод дозволив простежити динаміку формування наукових шкіл у контексті повоєнної відбудови; біографічно-персоналістичний метод використано для аналізу науковоорганізаційної діяльності А. П. Каришина, а історико-системний – для розгляду наукової школи як цілісного інституційного утворення з власною структурою, механізмами комунікації та відтворення науково-педагогічних кадрів. У результаті дослідження встановлено, що у повоєнний період педагогічні інститути України трансформувалися з переважно навчальних закладів у повноцінні навчально-наукові осередки, в межах яких сформувалися стійкі наукові школи. На прикладі школи А. П. Каришина виявлено типову для другої половини ХХ століття організаційну модель «кафедра–лабораторія», що передбачала тісну інтеграцію фундаментальних наукових досліджень із професійною підготовкою майбутніх учителів. Характерною рисою діяльності школи стало поєднання теоретичних досліджень у галузі органічного синтезу з прикладною орієнтацією на потреби регіональної економіки та освітньої практики, що забезпечувало суспільну значущість наукових результатів. Уперше на основі біографічних матеріалів схарактеризовано модель «кафедра-лабораторія» як ефективний механізм інтеграції фундаментальної науки та професійної підготовки вчителів в умовах обмежених ресурсів повоєнного часу. Доведено, що стійкість і життєздатність наукових шкіл забезпечувалися наставницькою моделлю підготовки науково-педагогічних кадрів, системною публікацією результатів досліджень, залученням молодих дослідників до реальних наукових проєктів та розвитком матеріально-технічної бази. Зазначені чинники сприяли перетворенню окремих кафедральних ініціатив на цілісні наукові осередки з довготривалим впливом на розвиток університетської науки та професійної педагогічної підготовки. Ретроспективний аналіз досвіду організаційного становлення наукових шкіл у педагогічних університетах України другої половини ХХ століття засвідчує доцільність збереження й розвитку цієї моделі в сучасних умовах повоєнної відбудови. Розвиток науки саме у форматі наукових шкіл є найбільш дієвою стратегією для кризових періодів. Такий підхід дозволяє закладам вищої освіти акумулювати інтелектуальний капітал, ефективно мобілізувати ресурси для відновлення інфраструктури та спрямувати дослідницькі зусилля на вирішення нагальних завдань повоєнної відбудови держави з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної університетської науки.