Слобожанські мистецькі студії

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13256

Переглянути

Перегляд Слобожанські мистецькі студії за Автор "Bekirov Usein Rizaiovych"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Особливості сучасної театральної музики: складові, функції та драматургія
    (2025) Бекіров Усеїн Різайович; Bekirov Usein Rizaiovych
    У статті досліджено функціональні та драматургічні особливості театральної музики першої чверті ХХІ ст. як склад-ного багатоаспектного феномену крізь призму тенденції музикалізації, а також розглянуто специфіку взаємозв’язку її еле-ментів. За результатами дослідження доведено, що складовими елементами, тісна взаємодія яких сприяє створенню єдиного звукового простору сценічної постановки є: музичні звуки (написана композитором спеціально для вистави, імпровізація, мело-дія/пісня з класичного музичного спадку чи популярної музики), звуки діалогів, звукові ефекти (шуми, оточення та атмосфера), спеціальні звукові ефекти (бойові, побутові, фотові, електронні) та тиша (абсолютна, відносна, реалістична). Констатовано, що театральна музика, як і будь-яка інша музика є системою значень, що наділена власними формами, структурами та змістом, завдяки якому набуває сенс, надаючи можливість розпізнати та надати значення основним музич-ним елементам, що використовує композитор: тональність, мелодія, гармонія, ритм, темп, динаміка, темброве забарвлення, інструменти та форма. Виявлено, що відносно сцени звуки можуть бути внутрішніми та зовнішніми: стосовно наративної структури – дієгетичними, якщо належать до звукової структури дії та недієгетичними, якщо не мають ніякого зв’язку зі сценічною дією, тобто не належать наративній структурі. Результати дослідження засвідчують, що функціями театраль-ної музики є: вплив на образ та посилення його сугестивної сили; посилення виражальної сили постановки; поглиблення драма-тургічної структури вистави (музика може використовуватися для вираження контрастного змісту, підготовки сцени або для її кульмінації); створення характерної атмосфери епохи або ситуації; привернення уваги до події, ситуації, дії чи думок персонажа; сприяння поглибленого розуміння сценічної дії; формування реакції глядача шляхом передбачення події; маніпулю-вання особистістю персонажа; сприяння розкриттю мотивів; вплив на емоційний стан глядача, зокрема поява почуттів, що безпосередньо не пов’язані з відеорядом.